Танагра берилова
| Танагра берилова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(cropped).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Tangara nigroviridis (Lafresnaye, 1843) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tanagra nigro viridis Lafresnaye, 1843 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тана́гра берилова[2] (Tangara nigroviridis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Андах.
Опис
ред..jpg)
Довжина птаха становить 13 см. Забарвлення переважно бірюзове, поцятковане чорними і зеленими плямками і лускоподібним візерунком. На обличчі чорна "маска", крила і хвіст пурпурові з блакитнуватим відтінком. Виду не притаманний статевий диморфізм[3].
Підвиди
ред.Виділяють чотири підвиди:[4]
- T. n. cyanescens (Sclater, PL, 1857) — Анди у Венесуелі, Колумбії і західному Еквадорі;
- T. n. nigroviridis (Lafresnaye, 1843) — східні схили Анд в Колумбії і Еквадорі;
- T. n. lozanoana Aveledo & Peréz, 1994 — Анди на північному заході Венесуели (від Лари до Тачири);
- T. n. berlepschi (Taczanowski, 1884) — Анди в Перу і на північному заході Болівії.
Поширення і екологія
ред.Берилові танагри мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах і на узліссях. Зустрічаються парами або зграйками до 15 птахів, на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря. Живляться комахами, павуками та іншими безхребетними, а також ягодами. Гніздо чашоподібне, в кладці від 2 до 5 зеленуватих яєць, поцяткованих темними плямками.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Tangara nigroviridis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 21 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Athanas, Nick; Greenfield, Paul J. (2016). Birds of Western Ecuador: A Photographic Guide. Princeton NJ, US: Princeton University Press. с. 378. ISBN 978-0-691-15780-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 липня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |