Танагра-сикіт рудогуза
| Танагра-сикіт рудогуза | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
;_Botanic_Garden,_Manaus,_Amazonas,_Brazil.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lanio fulvus (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tangara fulva | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тана́гра-си́кіт рудогуза[2] (Lanio fulvus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 17-19 см. У самців голова, крила і хвіст чорні, спина, боки і нижня частина грудей яскраво-охристо-жовті, надхвістя рудувато-коричневе, на грудях каштанова пляма. Дзьоб чорний, на кінці гачкуватий, схожий на дзьоб сорокопуда, лапи чорні. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, тім'я у них оливково-коричневе, горло і обличчя жовтувато-сірі, спина оливково-коричнева, надхвістя, гузка, боки і покривні пера крил рудувато-коричневі, груди і живіт охристо-оливкові, крила чорнуваті, хвіст коричневий.
Таксономія ред.
Рудогуза танагра-сикіт був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)[3][4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Trochilus largipennis у своїй праці «Planches Enluminées»[5]. Пізніше вид був переведений до роду Танагра-сикіт (Lanio), введеного французьким орнітологом Луї Жаном П'єром В'єйо у 1816 році[6]. Рудогуза танагра-сикіт є типовим видом цього роду[7].
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[8]
Поширення і екологія ред.
Рудогузі танагри-сикіти мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані. Вони живуть в середньому і верхньому ярусах вологих тропічних лісів. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 1300 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами і плодами.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Lanio fulvus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). Le mordoré. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 358.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Tangara jaune à tête noire, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 9. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 809 Fig. 2.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 50, Number 809 Fig. 2.
- ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Elementaire (фр.). Paris: Deterville/self. с. 40.
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 285.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 жовтня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |