Тайфунник азорський
Тайфунник азорський[1] (Pterodroma feae) — ендемічний вид із родини буревісникових (Procellariidae).
| Тайфунник азорський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Буревісникоподібні (Procellariiformes) |
| Родина: | Буревісникові (Procellariidae) |
| Рід: | Тайфунник (Pterodroma) |
| Вид: | P. feae
|
| Біноміальна назва | |
| Pterodroma feae (Salvadori, 1899)
| |
| Синоніми | |
|
Pterodroma mollis feae | |
Морфологічна характеристика
ред.Цей довгокрилий буревісник має довжину 33–36 см з розмахом крил 86–94 см. Він має сіру спину і крила, з темним знаком «W» на крилах. Нижня сторона крил темна, а черево біле. Політ швидкий і поривчастий. Цей вид дуже схожий на тайфунника мадерійського, але він більший і має товстіший чорний дзьоб.
Середовище проживання
ред.Цей вид розмножується на чотирьох островах Кабо-Верде: Фогу, Санто-Антао, Сан-Ніколау, і Сантьяго. За оцінками, на Кабо-Верде гніздиться 500–1000 пар, хоча популяція, ймовірно, більша[2]. Також гніздиться на о. Бужіу, що в складі архіпелагу Мадейра. Поширення виду було більшим у минулому, судячи по скам'янілостям з островів Дезерта-Гранді, Мадейра та Ільєу-да-Каль[3].
Спосіб життя
ред.Гніздяться в гірських, кам'янистих районах на висотах до 2200 метрів над рівнем моря. Раніше птах також розмножувався в гірських лісах, але такого середовища проживання більше не залишилося. Відкладання яєць відбувається з середини січня до середини лютого. Вид переважно океанічний, але залишається поблизу ареалу розмноження в період нерозмноження[2]. Він збирає планктонні харчові продукти з поверхні океану.
Загрози й охорона
ред.Загрозами є хижацтво з боку інтродукованих котів (Felis catus), псів (Canis familiaris) і пацюків (Rattus rattus), а місця розмноження обмежені через надмірне випасання кіз. Цей вид також збирається людьми для харчових і лікувальних цілей[2].
Національний парк був заснований в Ча-дас-Калдейрас на Фогу[2].
Примітки
ред.- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б в г BirdLife International (2018). Pterodroma madeira. The IUCN. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 03.02.2022. (англ.)
- ↑ Pieper, 1985, citado em Livro Vermelho dos Vertebrados de Portugal, 2006.