Тайфунник Штейнегера
| Тайфунник Штейнегера | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma longirostris (Stejneger, 1893) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Aestrelata longirostris Stejneger, 1893 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник Штейнегера[2] (Pterodroma longirostris) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає в Тихому океані, гніздовий ендемік Чилі. Вид названий на честь норвезького орнітолога Леонарда Штейнеґера[4].
Опис
ред.Тайфунник Штейнегера — невеликий морський птах, середня довжина якого становить 26-31 см, розмах крил 53-66 см. Верхня частина тіла темно-сіра, на крилах помітний М-подібний візерунок. Верхня частина голови і обличчя навколо очей чорнувато-сірі, на верхній частині грудей темно-сірий "напівкомір". Надхвістя і верхні покривні пера хвоста темно-сірі. Горло, нижня частина грудей і живіт білі. Нижня сторона крил біла з вузькими чорними краями.
Поширення і екологія
ред.Тайфунники Штейнегера гніздяться лише на чилійському острові Александра Селькірка[en] в архіпелазі Хуан-Фернандес, переважно на схилах гори Серро-де-Лос-Іносентес[en]. Під час негніздового періоду вони мігрують на північний схід Тихого океану, до узбережжя Японії. У квітні-червні вони пролітають на південний схід від Гаваїв, деякі птахи в цей час відхиляються на південь і досягають Північного острова Нової Зеландії. В кінці літа і на початку осені тайфунники Штейнегера починають рух до Південній півкулі, рухаючись за годинниковою стрілкою, в цей момент вони іноді зустрічаються у берегів Каліфорнії.
Тайфунники Штейнегера ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування. Живляться кальмарами і дрібною рибою. Гніздяться колоніями на гірських схилах, порослих папоротевим лісом Dicksonia externa та на прилеглих луках, на висоті від 799 до 1120 м над рівнем моря. Сезон розмноження починається в листопаді. В кладці 1 яйце, яке відкладається в період з кінця листопада до початку грудня. Пташенята вилуплюються наприкінці січня-на початку лютого, а відлітають у море в травні. Тайфунники Штейнегера формують змішані колонії разом з тихоокеанськими тайфунниками (Pterodroma externa), формуючи невеликі моновидові скупчення нір в неглибокому ґрунті всередині більшої колонії P. externa.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, станом на 1986 рік загальна популяція тайфунників Штейнегера становила понад 400 тисяч птахів, однак в подальшому популяція поступово скорочувалася. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок, щурів і мишей.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma longirostris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Beolens, Bo; Watkins, Michael (2003). Whose Bird? Men and Women Commemorated in the Common Names of Birds. London: Christopher Helm. с. 322.
Джерела
ред.- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |