Сілагадзе Ісидор Андрійович

Ісидор Андрійович Сілагадзе (2 липня 1898(18980702), село Налепсово Тифліської губернії, тепер Мартвильський муніципалітет, Грузія — 17 травня 1970, місто Тбілісі, тепер Грузія) — грузинський радянський військовий діяч, голови Центральної ради Тсоавіахіму Грузинської РСР, генерал-майор. Депутат Верховної ради СРСР 1-го скликання.

Сілагадзе Ісидор Андрійович
Народився	2 липня 1898(1898-07-02) село Налепсово Тифліської губернії, тепер Мартвильський муніципалітет, Грузія
Помер	17 травня 1970(1970-05-17) (71 рік) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	грузин
Діяльність	воєначальник
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в бідній селянській родині. Навчався в сільській початковій школі, навчання не закінчив. З юнацьких років працював чорноробом на будівництві Чорноморської залізниці.

У квітні 1917 року призваний до російської армію і направлений до 98-ї польової хлібопекарні (Кавказький фронт), дислокованої в районі Ерзеруму. У листопаді 1917 року захворів, лікувався у військовому госпіталі. Після одужання отримав відпустку через хворобу та повернувся до села Налепсово.

У березні 1918 року призваний до армії Закавказької Демократичної Федеративної Республіки, брав участь у бойових діях проти турецьких військ, що наступали на Батум. Наприкінці квітня 1918 року повернувся до Тифліської губернії, де вступив до прорадянського партизанського загону під керівництвом Олексія Гегечкорі (Саші). У липні 1918 року загін був розпущений, а Ісидора Сілагадзе призвали до армії Грузинської демократичної республіки. Служив у Потійському прикордонному загоні. Наприкінці 1920 року звільнений з лав грузинської армії молодшим командиром запасу. Повернувся до села Налепсово, де займався сільським господарством.

Член РКП(б) з 1921 року.

Із травня по листопад 1921 року навчався у партійній школі, після закінчення якої працював контролером у спеціальному відділі порту Поті Грузинської РСР.

30 квітня 1922 року призваний до лав Червоної армії і направлений на навчання до Грузинської військової школи командного складу в місті Тифлісі. Будучи курсантом військової школи, з вересня по жовтень 1922 року брав участь у придушенні повстання під керівництвом К. Чолокашвілі в Хевсуретії, а в 1923—1924 роках у боротьбі проти грузинських повстанців в районі міста Озургеті Кутаїської губернії.

13 вересня 1924 року Ісидор Сілагадзе закінчив Грузинську військову школу командного складу, після чого призначений командиром взводу у складі 1-го Грузинського стрілецького полку 1-ї Грузинської стрілецької дивізії Кавказької Червонопрапорної армії, дислокованого в Тифлісі. З жовтня 1924 року проходив перепідготовку на курсах зв'язку при 1-й Грузинській стрілецькій дивізії, після закінчення яких у травні 1925 року повернувся до полку, де служив командиром взводу полкової школи, командиром роти, політичним керівником (політруком) хімічної роти, командиром і політруком стрілецької та навчальної рот. У період з березня по червень 1930 брав участь у придушенні антирадянського повстання в Дагестані.

У грудні 1935 року призначений помічником командира по господарській частині 141-го Грузинського стрілецького полку 47-ї гірськострілецької дивізії РСЧА, дислокованого в Кутаїсі.

З липня 1937 по липень 1939 року служив командиром 139-го гірськострілецького полку 63-ї гірськострілецької дивізії РСЧА, дислокованого в Тбілісі.

У липні 1939 — липні 1941 року — голова Центральної ради Тсоавіахіму Грузинської РСР.

У липні 1941 року полковник Сілагадзе був призначений командиром 38-ї запасної стрілецької бригади РСЧА, а в березні 1942 року — командиром 392-ї стрілецької дивізії, яка на початку серпня 1942 року залізницею була передислокована в район Ельхотове, Дарг-Кох і Алагір, де почала обладнання оборонного рубежу на правому березі річки Урух , а з 21 серпня 1942 року вела наступальні бойові дії проти німецьких військ у напрямку на Новоіванівський і потім — оборонні бойові дії в районі Прохладного та Баксанської ущелини.

11 листопада 1942 року полковник Сілагадзе призначений начальником Махачкалинського піхотного училища, а в березні 1943 року — командиром 349-ї стрілецької дивізії, що виконувала завдання з охорони радянсько-турецького державного кордону в районі Ленінакану Вірменської РСР.

Після розформування 349-ї стрілецької дивізії з січня 1946 року перебував у розпорядженні Військової ради Закавказького військового округу. З березня 1946 року навчався на курсах удосконалення командирів стрілецьких дивізій при Військовій академії імені Фрунзе в Москві, які закінчив 4 січня 1947 року.

У лютому 1947 — травні 1949 року — заступник командира 10-ї гвардійської стрілецької дивізії Закавказького військового округу.

З травня 1949 року перебував у розпорядженні голови ЦК Всесоюзного Добровільного товариства сприяння армії (ДТСАРМ) і незабаром призначений головою організаційного бюро ДТСАРМ Грузинської РСР.

14 травня 1958 року вийшов у відставку.

Помер 17 травня 1970 року в місті Тбілісі.

Звання

• полковник
• генерал-майор (3.06.1944)

Нагороди

• орден Леніна (6.11.1947)
• два ордени Червоного Прапора (3.11.1944, 20.04.1953)
• орден Червоної Зірки (8.02.1943)
• орден «Знак Пошани» (24.02.1941)
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі

Джерела

• Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий. (Пивоваров — Яцун). Москва: Кучково поле, 2014. Т. 5. (рос.)
• газета «Заря Востока» (Тбилиси), 18.11.1937 (рос.)