Сігне Ківі
Сігне Ківі (ест. Signe Kivi, дівоче Бушман, Buschmann, нар. 24 лютого 1957, Таллінн, Естонія) — естонська художниця по текстилю, політичний і державний діяч. Член Партії реформ Естонії. Чинний депутат Рійгікогу Естонії XIV скликання з 2019 року[3]. У минулому — депутат Конгресу Естонії (1990—1992), міністр культури (1999—2002)[4], депутат Рійгікогу Естонії IX і X скликань (2003—2005), професор (1997—2000) і ректор Естонської академії мистецтв (2005—2015), директор Тартуського художнього музею (2017—2019)[5]. Кавалер Великого хреста ордена Лева Фінляндії (2001), кавалер ордена Білої зірки 4-го класу (2004), командор португальського ордена Заслуг (2006), командор бельгійського ордена Корони (2008).
| Сігне Ківі | |
|---|---|
| ест. Signe Kivi | |
.jpg) | |
Нині на посаді | |
| Народився | 24 лютого 1957[1] (67 років) Таллінн, Естонська РСР, СРСР |
| Відомий як | політична діячка |
| Країна | Естонія |
| Alma mater | Естонська академія мистецтв |
| Політична партія | Партія реформ Естонії[2] |
| Нагороди |     |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.
Народилася 24 лютого 1957 року в Талліні. Мати — Урве Бушман (Urve Buschmann), співробітниця Архіву естонського фольклору, нагороджена президентом Премією за збирання фольклору за 2018 рік, як «завжди помічаємо тонкі нюанси народної спадщини»[6].
У 1975 році закінчила Таллінську 46-у середню школу в Пелгулінні. У школі займалася плаванням, легкою атлетикою, гімнастикою і народними танцями. У 1984 році закінчила Художній інститут Естонської РСР за фахом художнє оформлення та моделювання виробів текстильної та легкої промисловості, отримала ступінь, відповідну магістру[3].
Працювала художником в 1980—1985 роках в об'єднанні народних промислів «Коду» (Rahvatööndusettevõte «Kodu»), в 1985—1991 роках — в Таллінському комбінаті «Арс» художнього фонду Естонської РСР[3].
З 1988 року викладала в Художньому інституті Естонської РСР. У 1997—2000 роках — професор Естонської академії мистецтв, з 1999 року — керівник текстильного відділення, з 2002 року — запрошений професор, в 2005—2015 роках — ректор Естонської академії мистецтв[3].
З 1987 року — член Спілки художників Естонії. З 1995 по 1998 рік була віце-президентом Союзу, потім президентом до 1999 року[3].
У 1990—1992 роках була депутатом Конгресу Естонії, членом ініціативної групи Конгресу Естонії по відновленню Спілки жінок Естонії[3].
У 1999 році отримала портфель міністра культури[5] в уряді Марта Лаара. Також була головою Ради у справах культури і Естонської ради по спорту. Після відставки Марта Лаара зберегла пост міністра культури в наступному уряді Сііма Калласа. Через розтрати казенних грошей Аво Вііолем, керівником естонського державного фонду Kultuurkapital, Сігне Ківі подала заяву про відставку[4], яку було схвалено прем'єр-міністром 23 серпня 2002 року[3].
У 1998—2006 роках, з 2014 року по теперішній час — член Партії реформ Естонії. У 1996—1999 роках, у 2002 році — депутат Талліннських міських зборів, також обрано в 1999 році, але покинула Талліннські міські збори у зв'язку з призначенням на пост міністра культури. З 2003 року — депутат Рійгікогу IX скликання. За підсумками парламентських виборів 2003 року обрана депутатом Рійгікогу X скликання. У 2003—2005 роках — заступник голови комісії з питань культури. У 2005 році покинула Рійгікогу в зв'язку з призначенням на посаду ректора Естонської академії мистецтв[5][3].
26 червня 2017 року набула посаду директора Тартуського художнього музею. Покинула пост, отримавши за підсумками парламентських виборів 2019 року депутатський мандат в Рійгікогу XIV скликання від виборчого округу Тарту[5][3].
Є членом парламентської комісії з культури[3].
У 2009 році — посол Естонії в Європейський рік творчості та інновацій (EYCI). З 2019 року — член ради Національної бібліотеки Естонії[3].
Брала участь у багатьох виставках в Естонії і за кордоном, автор статей в естонській пресі[3].
Особисте життя
ред.
Заміжня за Калью Ківі, який був головним художником Естонського театру ляльок (нині Естонського молодіжного театру) в 1995—2011 роках. Має двох синів і двох пасинків, шість онуків[3].
Національні нагороди
ред.- 2001 р. Орден Великого Хреста фінського лицаря Лева
- 2004 р. Орден Білої зірки Естонської Республіки, 4 клас
- 2006 р. Орден Командорського Хреста Португальської Республіки
- 2008 р. Орден Корони Королівства Бельгія
Публікації
ред.Сігне Ківі: Академія мистецтв потребує нового будинку, Postimees, 23 вересня 2008 р
Посилання
ред.Танель Веенре. Сігне Ківі: Я також сьогодні вступила б до Академії мистецтв
Примітки
ред.- ↑ Eesti spordi biograafiline leksikon
- ↑ https://reform.ee/riigikogu-valimised-2023/tartu-linn/kandidaat/signe-kivi/
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Сигне Киви. Рийгикогу. 18 червня 2020. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ а б Михайлов, Сергей (11 березня 2019). Государство требует банкротства растратчика казенных денег Аво Вийоля. ЕГТРК. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ а б в г Малова, Дина (21 жовтня 2020). Йоанна Хоффман: самая большая мечта - новое здание для Тартуского художественного музея. ЕГТРК. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ Премия за собирание фольклора. Канцелярия Президента Республики. Процитовано 15 березня 2021.