Архів естонського фольклору
Архів естонського фольклору (ест. Eesti Rahvaluule Arhiiv) — головний фольклорний архів в Естонії. Зараз архів функціонує як підрозділ Естонського літературного музею Естонського літературного музею. Нинішнім керівником архіву є Рісто Ярв[1].
Історія ред.
Архів естонського фольклору був створений у 1927 і став головною науково-дослідницькою установою з вивчення фольклору в Естонії.
Основними цілями архіву були збір і структуризація наявних колекцій, а також сприяння дослідницькій діяльності, спрямованої на вивчення естонської культури.
Перші колекції матеріалів складалися з рукописів, що належали видатному естонському фольклористу і громадському діячу Якобу Гурту[2]. Праці Якоба Гурта, спрямовані на популяризацію естонського фольклору, доклали свій внесок у процес естонського національного відродження.[3] Під його керівництвом була зібрана колекція рукописів, що налічує більше ста тисяч сторінок з піснями, прислів'ями, загадками, легендами та казками. Після смерті Якоба Гурта (1907) колекція була перевезена в сховище Товариства фінської літератури Товариства фінської літератури в Гельсінкі через відсутність в Естонії умов, придатних для збереження рукописних документів.[2]
Ідея створення централізованого архіву фольклору в Естонії зародилася в 1924 році, коли почалися переговори про повернення колекції Якоба Гурта в Естонію. Одним з ініціаторів цієї ідеї став естонський фольклорист Оскар Лоорітс, який згодом став директором архіву естонського фольклору і обіймав цю посаду до 1942 року. Сам архів був створений 24 вересня 1927 року як підрозділ Естонського національного музею.[3]
Період Другої Світової Війни ред.
У 1940 році Архів був перетворений у відділ фольклору Державного музею літератури. У період німецької окупації відбулася чергова зміна, в результаті якої архів став частиною Тартуського університету, а державний музей літератури припинив існувати. У 1944 році, коли в Естонії була відновлена радянська диктатура, структура архіву знову повернулася до стану 1940-го року.[4]
Радянський період ред.
Після війни і приєднання Естонії до СРСР, політичне, соціальне і культурне життя країни значно змінилося. Ідеологічна складова вплинула не тільки на вже зібрані колекції, але і на підхід до вивчення фольклору в майбутньому.
Згідно нового курсу, Якоб Гурт вважався буржуазним дослідником, внесок Оскара Лоорітса у формування архіву був визнаний таким, що «не мав цінності», а його ім'я було вилучено з наявних матеріалів. Фонди архіву зазнали жорсткої цензури в 1945-1952 роках. Більшу частину перевірки та редагування матеріалів проводили самі працівники архіву. В першу чергу цензурували пісні і жарти, що відображали негативне ставлення до радянської ідеології. Цензура вплинула і на доступність інформації. Матеріали з тем, які суперечили ідеологічним установкам, були недоступні для вивчення.[5]
Наші дні ред.
Архів естонського фольклору був реорганізований у 1995 році після відновлення незалежності Естонії. До 2000 року всі великі колекції фольклору, що раніше належали різним інститутам були перенесені в Архів.
Нині працівники архіву проводять консультації для етнографів, антропологів і дослідників з інших областей наук з усього світу.[3] Також Архів проводить кампанію з оцифрування матеріалів з колекції, розширюючи файловий архів Естонського Літературного музею «Kivike».
Колекції ред.
Рукописи ред.
У АЕФ міститься 31 колекція рукописів, це близько 1,5 мільйона сторінок. Найбільш цінними вважаються колекції Якоба Гурта (1838-1907) і Маттіаса Йоганна Айзена (1880-1934). Всі 162 рукописних томи фольклорної колекції Якоба Гурта доступні в відсканованому вигляді в базі даних «Kivike [Архівовано 29 січня 2021 у Wayback Machine.]».
Колекція естонських народних пісень і мелодій до них, зібрана Оскаром Калласом (1868-1946) за допомогою Естонського Студентського Товариства між 1904 і 1916 роками також доступна на «Kivike [Архівовано 29 січня 2021 у Wayback Machine.]» і налічує 13,139 народних пісень.[6]
Фотографії ред.
Колекція архіву також містить фотопластинки, які вийшли з ужитку в першій половині двадцятого століття. Станом на 2016 рік колекція архіву налічує 17,993 чорно-білих фотографій, 8,075 кольорових фотографій і 33,137 цифрових фотографій.[7] Фотоколекція містить зображення матеріалів та пейзажів, пов’язаних з народними традиціями.
Аудіозаписи ред.
Аудіоколекція архіву містить грамплатівки, касети і воскові циліндри. Перші аудіозаписи були зроблені в 1912 і 1914 роках фінським фольклористом А. О. Вяйсяненом (1890-1969) Основними носіями інформації є DAT-касети та мінідиски, що використовують з 1995 року, а також карти пам'яті, які почали використовувати з 2000 року. Яан Тамм, звукооператор Архіву, з 1992 року оцифровує старі аудіозаписи.[2]
Відеозаписи ред.
Відеоколекція Архіву налічує 1,377 фільмів і відео, записаних на кінострічки, відеокасети з 1980-х, матеріал у форматі Mini DV і на картах пам'яті. Ці матеріали описують і відображають традиції естонців та інших етнічних груп. Наприклад, відеоколекція складається із записів музичних виступів, які відбувалися як у невимушених обставинах, так і у форматі номерів на фольклорних фестивалях. Загалом ця колекція складається з шести серій: аналогові відеозаписи, цифрові записи на касетах, цифрові записи у форматі файлів тощо.[8]
Мультимедіа ред.
У 2008 році була створена мультимедіа-колекція. Вона містить цифровий матеріал, наприклад, електронні листи і презентації, які не можна зарахувати до інших розділів Архіву. [2]
Примітки ред.
- ↑ Eesti Teadusinfosüsteem. www.etis.ee. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 16 березня 2020.
- ↑ а б в г Risto Järv. Estonian Folklore Archives // Oral Tradition. — 2013. — Т. 28, вип. 2. — ISSN 1542-4308. — DOI:10.1353/ort.2013.0022.
- ↑ а б в Liina Saarlo. Regilaul in the Political Whirlpool: On Collecting Regilaul in Northeast Estonia in the Second Half of the 1950s // Folklore: Electronic Journal of Folklore. — 2017-04. — Т. 67. — С. 115—142. — ISSN 1406-0949 1406-0957, 1406-0949. — DOI:10.7592/fejf2017.67.saarlo.
- ↑ Ergo-Hart Vastrik. Archiving Tradition in a Changing Political Order: From Nationalism to Pan-Finno-Ugrianism in the Estonian Folklore Archives : [арх. 24 жовтня 2020] : [англ.]. — 2007-05. — ISSN 2162-5174.
- ↑ Reet Hiiemäe. Belief Narratives of Spirit-Animals: A Case Study on Estonian Contemporary Folklore // Folklore: Electronic Journal of Folklore. — 2019-12. — Т. 77. — С. 115—138. — ISSN 1406-0949 1406-0957, 1406-0949. — DOI:10.7592/fejf2019.77.hiiemae.
- ↑ Avaleht | Eesti Kirjandusmuuseum. www.kirmus.ee. Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 16 березня 2020.
- ↑ arhiiv. folklore.ee. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 16 березня 2020.
- ↑ Janika Oras. Introduction // Folklore: Electronic Journal of Folklore. — 2017-04. — Т. 67. — С. 7—12. — ISSN 1406-0949 1406-0957, 1406-0949. — DOI:10.7592/fejf2017.67.introduction.
В іншому мовному розділі є повніша стаття Estonian Folklore Archives(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|