Сігейосі Іноуе
Сігейосі Іноуе (яп. 井上 成美; 9 грудня 1889, Сендай — 15 грудня 1975, Йокосука) — японський воєначальник, адмірал (15 травня 1945).
Сігейосі Іноуе | |
---|---|
яп. 井上成美 | |
Народився | 9 грудня 1889[1][2] Сендай, Японія |
Помер | 15 грудня 1975[1][2] (86 років) Йокосука, Префектура Канаґава, Японія |
Поховання | Тама[d] |
Країна | Японська імперія Японія |
Діяльність | військовослужбовець, офіцер, педагог |
Alma mater | Naval War College[d] і Військова академія флоту Японії |
Знання мов | японська[3] |
Заклад | Військова академія флоту Японії |
Учасник | Друга світова війна, Битва у Кораловому морі і Битва за острів Вейк |
Роки активності | з 1909 |
Військове звання | адмірал, віцеадмірал і контр-адмірал[d] |
Нагороди | |
Біографія
ред.У 1909 році закінчив Військову академію флоту, після чого служив мічманом на крейсері «Соя», броненосці «Мікаса», крейсері «Касуга». У грудні 1910 року був переведений на крейсер «Курама». В 1911 році був в Лондоні на урочистостях з нагоди коронації Георга V. У 1912 році навчався на курсах морської артилерії і підводної війни. В 1913 році отримав призначення на крейсер «Такатіхо», потім був переведений на лінійний крейсер «Хіей». В 1915 році переведений на лінкор «Фусо», який, хоча брав участь в операціях Першої світової війни, але на ньому Сігейосі Іноуе не потрапив у жодну бойову ситуацію.
1 грудня 1917 року Сігейосі Іноуе отримав командування над своїм першим кораблем — патрульним кораблем «Йодо». Наприкінці 1918 року був призначений військовим аташе до Швейцарії, щоб отримати можливість вивчення німецької мови, і в 1919 був у складі японської делегації на Паризькій мирній конференції, де його знання дуже знадобилися. У 1920 році був призначений військовим аташе у Франції, де вивчав французьку мову. У грудні 1921 року повернувся в Японію.
Після повернення деякий час служив на крейсері «Сума», в 1923 вступив у Вищу військову академію флоту, після закінчення якої кілька років обіймав штабні посади. В 1927/29 роках служив військово-морським аташе в Італії.
15 листопада 1933 року Сігейосі Іноуе отримав командування над лінійним крейсером «Хіей», але через півтора роки повернувся до штабної роботи. 15 листопада 1935 року став командувачем 3-м флотом, який після початку війни з Китаєм відповідав за операції у китайських водах.
У 1940 році Сігейосі Іноуе став главою Бюро морської авіації Імператорського флоту, і на початку 1941 року представив міністру флоту Косіро Оїкаві доповідь, в якій різко критикував японську кораблебудівну програму, яка спиралася на лінкори на шкоду авіаносцям. Пізніше того ж року отримав під своє командування 4-й флот, що базувався на островах Трук, і під його командуванням цей флот здійснив перші операції війни на Тихому океані: захоплення острова Гуам і бій за острів Вейк. Потім він перемістив свою штаб-квартиру до Рабаула для проведення Операції «Мо», націленої на захоплення Порт-Морсбі на острові Нова Гвінея. Однак поразка японського флоту в битві в Кораловому морі в травні 1942 року поставила хрест на цих планах, а в жовтні 1942 він був відсторонений від командування флотом.
Повернувшись до Японії, Сігейосі Іноуе став ректором Військової академії флоту. На завершальних етапах війни був заступником міністра флоту. 15 жовтня 1945 році офіційно пішов у відставку.
Після війни навчав дітей англійської мови та музики у своєму будинку в Йокосуці.
Нагороди
ред.- Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Тайсьо
- Військова медаль 1918—1920
- Медаль Перемоги
- Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Сьова
- Медаль Маньчжурського інциденту
- Медаль Китайського інциденту 1937
- Медаль національного фонду «Велика Маньчжурія» (Маньчжурська держава)
- Пам'ятна медаль імператорського візиту в Японію (Маньчжурська держава)
- Медаль члена Японського Червоного Хреста
- Пам'ятна медаль «2600 років Японії»
- Орден Священного скарбу 2-го класу
- Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (29 квітня 1940)[4]
- Орден Золотого шуліки 1-го класу (29 квітня 1940)[4]
Література
ред.- Agawa, Hiroyuki (1986). 井上成美(Inoue Shigeyoshi). Japan: Shinchosha. ISBN 4-10-300414-2.
- D'Albas, Andrieu (1965). Death of a Navy: Japanese Naval Action in World War II. Devin-Adair Pub. ISBN 0-8159-5302-X.
- Dull, Paul S. (1978). A Battle History of the Imperial Japanese Navy, 1941-1945. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-097-1.
- Frank, Richard (1990). Guadalcanal: The Definitive Account of the Landmark Battle. New York: Random House. ISBN 0-394-58875-4.
- Fukukawa, Hideki (2000). 日本海軍将官辞典(Nihonkaigun syoukan jiten). Japan: Fuyoshobo Press. ISBN 4-8295-0272-X.
- Morison, Samuel Eliot (2001) [1949]. Coral Sea, Midway and Submarine Actions, May 1942 – August 1942, vol. of History of United States Naval Operations in World War II. Champaign, Illinois, US: University of Illinois Press. ISBN 0-252-06995-1.
- Morison, Samuel Eliot (1958). The Struggle for Guadalcanal, August 1942 – February 1943, vol. 5 of History of United States Naval Operations in World War II. Boston: Little, Brown and Company. ISBN 0-316-58305-7.
- 草鹿龍之介「第二章 英艦隊掃蕩の命くだる」『連合艦隊参謀長の回想』光和堂、1979年1月。ISBN 4-87538-039-9.
Примітки
ред.- ↑ а б в Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в TracesOfWar
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б Inoue, Shigeyoshi (井上 成美) - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 4 грудня 2024.