Відкрити головне меню

Битва за острів Вейк (англ. Battle of Wake Island) почалась одночасно з нападом на Перл-Гарбор, 7 грудня 1941 року та закінчилась 23 грудня 1941 року здачею острова японцям.

Битва за острів Вейк
Друга світова війнаВійна на Тихому океані
USMC-M-Wake-17.PNG
Знищений японський патрульний катер
Координати: 19°17′24″ пн. ш. 166°36′03″ сх. д. / 19.29000000002777782° пн. ш. 166.601000000027767101° сх. д. / 19.29000000002777782; 166.601000000027767101
Дата: 8-23 грудня 1941 року
Місце: о. Вейк
Результат: Окупація острова Японією
Сторони
Flag of Japan (1870–1999).svg Японська імперія Flag of the United States (1912-1959).svg США
Командувачі
Flag of Japan (1870–1999).svg Садаміті Кадзіока,
Flag of Japan (1870–1999).svg Марумо Кунінорі
Flag of the United States (1912-1959).svg Джеймс Деверо
Військові сили
3 легких крейсери,
6 есмінців,
допоміжні кораблі,
2 500 чоловік десанту,
бомбардувальники базової авіації
523 солдати,
12 літаків
Втрати
700-900 загиблих,
2 есмінці,
2 допоміжних кораблі,
7-8 літаків
122 загиблих,
49 поранених,
12 літаків

ПередумовиРедагувати

В січні 1941 року на острові Вейк, розташованому за 2000 миль від Перл-Гарбора, США збудували військову базу. 19 серпня на острові з'явився перший постійний гарнізон - резервні сили 1-го батальйону морської піхоти, чисельністю до 450 офіцерів та солдатів під командуванням майора Джеймса Деверо (англ. James P.S. Devereux), які мали на озброєнні шість старих 127/51-мм гармат (англ. 5"/51 caliber gun), раніше знятих при модернізації з лінійного корабля «Техас», десять 76/50-мм зенітних гармат (англ. 3"/50 caliber gun), вісімнадцять станкових кулеметів Браунінг M2 і тридцять станкових кулеметів Браунінг M1917. Також на острові перебували близько 1 200 цивільних, що будували аеродром та базу підводних човнів. 4 грудня авіаносець «Ентерпрайз» доставив на острів 12 літаків авіагрупи VMF-211 - F4F Вайлдкет (F4F-3 старий тип літаків, які не мали броні та самозатягувальних баків). Командир авіагрупи майор Пол Патнэм (англ. Paul A. Putnam).

Перша спроба висадкиРедагувати

 
Карта бою 11 грудня

8 грудня 1941 року 36 японських літаків Mitsubishi G3M, розташованих на авіабазах островів Рой та Намур в північній частині атолу Кваджалейн на Маршаллових островах, почали бомбардування острова, знищивши 8 з 12 літаків. На світанку 11 грудня в районі острова з'явились японські сили під командуванням контр-адмірала Садаміті Кадзіока у складі: 3 легких крейсерів «Юбарі», «Тенрю», «Тацута»; 6 есмінців першого класу «Хаяте», «Яйой», «Оіте», «Асанагі» типу «Камікадзе», «Муцукі», «Кісарагі» типу «Муцукі»; 2 патрульні човни No. 32 (колишній есмінець другого класу «Аоі» типу «Момі»), No. 33 (колишній есмінець другого класу «Хагі» типу «Момі») типу No. 31; 2 військово-транспортні човни. Коли японські кораблі наблизились до острова, артилеристи морської піхоти відкрили вогонь з 127-мм гармат, а літаки-винищувачі піднялись в повітря. Після того, як два есмінці були потоплені, а два крейсери отримали пошкодження, японці відійшли, так і не висадивши десант.

Адмірал Газбенд Кіммел розробив план допомоги острову. Авіаносець «Саратога» під командуванням контр-адмірала Флетчера повинен був прикривати поповнення, яке прямувало на острів, в той час як 2 інші авіаносці складали групу підтримки. Проте час був згаяний. «Саратога», що тільки-но прибув у Перл-Гарбор із західного узбережжя США, закінчив прийом палива тільки до вечора 16 грудня. 21 грудня він перебував за 600 миль від Вейка, але йому знадобилось ще 2 дні, щоб поповнити запаси палива на есмінцях супроводження.

Друга атакаРедагувати

 
Зони висадки японців 23 грудня
 
Карта бою 23 грудня

Швидко оговтавшись від поразки, 23 грудня японці відправили до острова нові, більші сили під прикриттям 3 важких крейсерів. Адмірал Нагумо, що повернувся з Перл-Гарбора, виділив для цієї групи ще 2 авіаносці — «Хірю» та «Сорю», щоб підтримати висадку десанту. На світанку 22 та 23 грудня літаки з цих авіаносців знищили літаки американців, що ще залишились в строю, а вночі 23 грудня японський десант підійшов до берега, вибравши для висадки такі 3 пункти, де не могла діяти артилерія морської піхоти. В той же час японські крейсери почали обстрів острова, залишаючись на відстані, недосяжній для 127-мм гармат.

Після безнадійної боротьби захисники острова вимушені були здатись.

Японці утримували острів до 4 вересня 1945 року, допоки японський гарнізон не здався ескадрі ВМС США.

ДжерелаРедагувати