Сіватекайотль
Сіватекайотль (науатль Siwatekayotl, дос. «вітер, що дме з місця де живуть жінки») — в ацтекській міфології, бог західного вітру. Коли він дме холодом, усі збираються разом. Однак він корисний для моряків, оскільки він заспокоює воду, змушує каное рухатися вперед, а також освітлює небо[1].
Його братами є боги Тлалокайотль, Віцтлампаеекатль і Міктлонпачекатль, які уособлюють вітри із сходу, півдня та півночі відповідно[2].
Усі чотири брати перебувають під владою Еекатля, бога вітру і захисника Кетцалькоатля, а також під владою правителів усіх напрямків світу: Тецкатліпоки (північ), Шіпе-Тотека (схід), Кетцалькоатля (захід) і Віцилопочтлі (південь)[2].
Примітки ред.
- ↑ Fernández, Adela (1992). Dioses prehispánicos de México : mitos y deidades del panteón náhuatl. México, D.F. : Panorama Editorial. с. 70. ISBN 978-968-38-0306-1.
- ↑ а б Robelo, Cecilio Agustín (1982). Diccionario de mitología nahoa. Biblioteca Porruá (ісп.) (вид. 1a ed. facsimilar). México: Editorial Porrúa. с. 168—169. ISBN 978-968-432-795-5.