Сіагрій
Афраній Сіагрій (лат. Afranius Syagrius, 430 — 487) — останній впливовий римський полководець, а також останній римський намісник у Північній Галлії (Суассонській області) (бл. 465-486). Саме після його загибелі можна говорити про повний крах римської державності в Західній Європі.
| Сіагрій | |
|---|---|
| лат. Syagrius | |
 | |
| Народився |
430 Ліон, діоцез Галія, преторіанська префектура Галліяd, Західна Римська імперія |
| Помер |
487 Augusta Suessionumd, Франція ·Різана рана |
| Поховання | Augusta Suessionumd |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | політик |
| Роки активності | з 471 |
| Посада | Magister militum |
| Військове звання | генерал |
| Батько | Егідій |
Біографія ред.
Сіагрій був родом з гало-римської сенаторської сім'ї Афраніїв Сіагріїв. Батько Сіагрія Егідій був полководцем та останнім мав чин magister militum у Галлії — встановив у Північній Галлії в 456/457-465 роках своє панування. Сіагрій успадкував область між Луарою та Сеною зі столицею в Суассоні та утримував її до 486 року, коли франкський король Хлодвіг I розбив його під Суассоном. Після чого Сіагрій втік до Тулузи до вестготів, але їхній король Аларіх II видав його Хлодвігу, який і стратив Сіагрія в 487 році.
Роль в історії Західної Європи ред.
Той факт, що саме Сіагрію, а не, наприклад, іншому італійському або іберійському полководцю вдалося так довго протриматися у своєму регіоні — в Північній Галлії, не найбільш романізованій провінції, підтверджує факт зміщення політичного і культурного центру Європи все далі на північ в силу цілого ряду політичних, кліматичних, економічних і культурних аспектів. Разом з тим, його тривале правління, все ж таки, сприятливо позначилося на спадкоємності гало-римських традицій у цьому регіоні Європи, незважаючи на хвилю Великого переселення народів.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |