Сюзанна Клутьє

канадська акторка

Сюзанн Клутьє (Suzanne Cloutier; 10 липня 1923, Оттава — 2 грудня 2003, Монреаль[1]) — канадська кіноакторка (відома за роллю Дездемони у фільмі Орсона Веллса «Отелло» 1951 року, театральний діяч, дружина режисера Пітера Устінова.

Сюзанна Клутьє
фр. Suzanne Cloutier
Зображення
Зображення
Дата народження 10 липня 1923(1923-07-10)
Місце народження Оттава, Канада
Дата смерті 2 грудня 2004(2004-12-02)
Місце смерті Монреаль, Канада
Громадянство  Канада
Професія акторка
IMDb ID 0167235
CMNS: Сюзанна Клутьє у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народилася 1923 року в Оттаві, Канада, в родині канадського політика Едмона Клутьє.

У 1943 році почала кар'єру моделі в Нью-Йорку, отримавши контракт з журналом « Vogue». Незабаром була запрошена до Голлівуду на другорядну роль у фільмі Ірвінга Пічела «Спокуса» (1946). Три роки грала в трупі Чарльза Лотона в театрі «Коронет[en]» на Бродвеї, входила до пересувної трупи Жана Дасте[en].

У 1949 році кінорежисер Жюльєн Дювів'є запропонував Клутьє головну роль у картині «У небесному королівстві»; фільм показали на Венеціанському кінофестивалі, де актрису помітив Орсон Веллс[2].

 
Орсон Веллс у ролі Отелло та Сюзанн Клутьє у ролі Дездемони у фільмі 1951 року « Отелло»

У 1951 році виконала роль Дездемони, що принесла їй популярність, у відзначеній Гран-прі Канського кінофестивалю екранізації 1951 року шекспірівського « Отелло» режисером і актором Орсоном Веллсом, який зіграв у картині заголовну роль. Как писал в «Нью-Йорк таймс» влиятельный кинокритик Бослі Краузер,[3]

«Дездемона Сюзанн Клутьє — красива, тендітна і ніжна дівчина, надзвичайно зворушлива».

У 1950-х роках знялася в кількох фільмах, у тому числі в головних ролях. При цьому, попри укладений контракт із Paramount Pictures, не відмовлялася від роботи в театрі. 1952 року грала в прем'єрній постановці п'єси «Чекаючи на Годо» Семюела Бекета в паризькому театрі «Вавилон», до числа співвласників якого увійшла.

 
Пітер Устінов та Сюзанн Клутьє з донькою

1953 року брала участь у лондонській постановці п'єси Пітера Устінова — познайомилася з ним і через рік вийшла за нього заміж.

Супроводжувала Устінова в його турне по США. Знялася у фільмі чоловіка «Романов і Джульєтта», брала участь у його роботі, так, саме вона відкрила актора Теренса Стемпа, порадивши чоловікові взяти його на роль у фільмі «Біллі Бадд». Її власна кар'єра актриси зупинилася — у шлюбі з Устіновим Сюзанна народила трьох дітей (дві доньки Павла Устінова та Андреа Устінова та син Ігор Устінов) і зосередилася на їхньому вихованні.

Після розлучення в 1971 році зайнялася продюсуванням театральних вистав, зокрема бродвейської постановки мюзиклу « Волосся». Проживаючи в Парижі, співпрацювала у проєктах з Робертом Вілсоном, Пітером Бруком та іншими театральними режисерами, виступала консультантом кінофестивалів.

Бувши давньою подругою Орсона Веллса, сприяла фінансуванню двох його фільмів, які, однак, так і не вийшли на екран (один, знятий на іранські гроші, був заборонений у Франції, другий — напівміфічний проєкт — був у скороченій версії «дознятий» у 1992 році режисером Хесусом Франком).

Наприкінці життя у 1990-ті роки повернулася до Канади, померла у Монреалі у 2003 році на 82-му році життя[2].

Вибрана фільмографія ред.

  • 1946 — Спокуса / Temptation — Івонн Дюпон
  • 1949 — У небесному королівстві / Au royaume des cieux — Марія Ламбер
  • 1951 — Отелло / The Tragedy of Othello: The Moor of Venice — Дездемона
  • 1951 — Жюльєтта, або Ключ до сновидінь / Juliette ou la Clé des songes — Жюльєтта
  • 1961 — Романов і Джульєтта / Romanoff and Juliet — Марфа Злоточенка
  • 1997 — Графиня Батон-Руж / The Countess of Baton Rouge — Віржині Бофорт
  • 1998 — Ваша черга, Лаура Кадьє / It's Your Turn, Laura Cadieux — власниця ресторану

Примітки ред.

  1. Suzanne Cloutier (1923—2003) — Find A Grave... www.findagrave.com (англ.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  2. а б biographie - filmographie de Suzanne Cloutier (1923-2003) | Marcel Carné. www.marcel-carne.com (fr-FR) . 10 липня 2011. Процитовано 19 березня 2023.
  3. Bosley Crowther — Screen: Orson Welles Revises 'Othello' // New York Times, Sept. 13, 1955

Література ред.

Примітки ред.