Сьокадо Сьодзьо

Сьокадо Сьодзьо (1582 — 14 жовтня 1639) — японський художник, каліграф, поет, майстер чайної церемонії кінця періоду Адзуті-Момояма і початку періоду Едо.

Сьокадо Сьодзьо
松花堂昭乗
«Бамбук і горобці»
Ім'я при народженні	Наканума Сікібу (中沼式部)
Народився	1582(1582) Сакай
Помер	14 жовтня 1639 Сьокадо
Підданство	Японія
Місце проживання	Shōkadōd
Діяльність	малярство
Вчителі	Коное Сакіхіса
Відомі учні	Kanō Masunobud
Заклад	Коное Нобутадаd
Конфесія	Секта Сінґон
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з урядницького роду Накамуна. Народився 1582 року в містечку Сакай. Після повноліття отримав ім'я Сікібу. Здобув класичну освіту. Деякий час служив в місті Нара. Потім перебував у почті аристократа Коное Нобутади. Втім у 1599 році стає буддистським ченцем під ім'ям Сьодзьо. Більша частина решти життя Сьодзьо пройшла в храмі Івасімідзу Хатімангу (належав до секти Сінгон), розташованому на горі Отоко поблизу Кіото, настоятелем якого він став в 1628 році. Висловлюється припущення, що навчався в Кано Санраку, проте це непевно.

У 1634 році несподівано залишив монастир і вирушив у мандри. Вважається, що саме Сьодзьо придумав контейнер для зберігання і перенесення їжі (бенто), який використовується до тепер. В 1637 оселився в селі Сьокадо («Притулок квітів і сосен»), неподалік від храму Такімоното-бо (поруч із сучасним містом Явата). Його будинок став місцем паломництва, де збиралися поети, художники, філософи для ведення неквапливих бесід. Тут помер у 1638 році.

Творчість

Добре знався на китайських стилях малювання та поліхромному стилі ямато-е. Уславився роботами у стилі суйбоку. Малював швидкими, легкими мазками у стилі Сун і Юань. Його роботи були натхненні китайськими майстрами Муці Фанчань і Лян Каєм. Улюбленими сюжетами художника були зображення квітів і птахів на сувоях і ширмах з поетичними написами, виконаними чудовою каліграфією.

У пізній період творчості звернувся до малювання портрети у стилі Кукая, який удосконалив, створивши власний стиль «Такімоното». Малював переважно мудреців, буддистських божеств, художників, літераторів, поетів, ченців, святих, що уславили Японію. В цих портретах сила вираження злилася з вишуканістю виконання. художник збільшив фігури і тонко виписав особи персонажів, ретельно вималювати очі, брови, рот, які в ранніх варіантах виконувалися в техніці хікіме кагіха-ну («око-лінія, ніс-гачок»). Образи виведені сильною контурною лінією, більша чіткість спостерігається в співвідношенні колірних зон. Прикладом є альбом «Тридцять шість чарівників поезії», «Автопортрет» і «Бог Хатіман як буддійський чернець».

Також був одним з найбільших каліграфів свого періоду. Разом з Коное Нобутада і Хон'амі Коецу став одним з «санпіцу кан'ей» («Трьох пензлів [ери] Кан'ей»). Сьодзьо домігся великих успіхів у каліграфії і навіть відкрив власну школу.

Джерела

• Tazawa, Yutaka: Shōkadō Shōjō. In: Biographical Dictionary of Japanese Art. Kodansha International, 1981. ISBN 0-87011-488-3.
• Addiss, Steven (2006). 77 Dances. Japanese Calligraphy by Poets, Monks, and Scholars, 1568—1868. Boston & London: Weatherhill. ISBN 978-0-8348-0571-2.