Сухомлинов Михайло Іванович

Михайло Іванович Сухомлінов (1828—1901) — російський філолог і літературознавець українського походження, народився у Харкові, професор Петербурзького Університетуту (з 1860), академік.

Сухомлинов Михайло Іванович
Народився 3 (15) березня 1828[1] або 29 лютого (12 березня) 1828[1]
Харків, Слобідсько-Українська губернія, Російська імперія
Помер 8 (21) липня 1901 (73 роки) або 1901
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна  Російська імперія
Діяльність філолог, літературознавець, історик літератури, викладач університету, літературознавець
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Галузь історія літератури[2], літературознавство[2] і філологія[2]
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Другий кадетський корпусd
Посада таємний радник
Вчене звання академік і професор
Науковий ступінь доктор наук[d] (1856)
Вчителі Срезневський Ізмаїл Іванович
Членство Петербурзька академія наук
Нагороди
Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня

Дослідник староукраїнської літератури у працях «О древней русской летописи как памятнике литературном» (1856), «О сочинениях Кирилла Туровского» (1858) й ін.; співредактор журналу «Основа».

Михайло Сухомлинов — автор багатьох праць, які, на думку одного з його вчителів М.Костомарова, вирізняються «бездоганною розумністю в обробці предмета і в правильності погляду».

Література ред.

Посилання ред.

  1. а б Большая российская энциклопедияМосква: Большая российская энциклопедия, 2004.
  2. а б в Czech National Authority Database