Відкрити головне меню

Супрун Ольга Олегівна
Народилася 5 березня 1988(1988-03-05) (31 рік)
Дубно, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність блогерка, архітекторка
Відомий завдяки Інтернет-активізм
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»

Ольга Олегівна Супрун (5 березня 1988, Дубно, Рівненська область), відома під ніком Оля-Білочка — українська художниця та блогер, перша лауреатка престижного міжнародного конкурсу The BOBs з України, її блог @Ola_Bilo4ka у twitter’і посів перше місце серед україномовних мікроблогів у 2013 році, коли було запроваджено цю номінацію.

Популярністю користуються її блоги: творчий альбом, Історія життя Анни Бойко. Буття українського села в одній історії життя, а також персональний сайт olyasuprun.com. Художниця-графік (персональна виставка «Графічний Львів» у Львові та Тернополі, 2012—2013 роки), майстриня хенд-мейду, поет, архітекторка. 2018 року впорядкувала та видала книгу віршів та розповідей-спогадів своєї бабусі Історія життя Анни Бойко.

Зміст

Біографічна довідкаРедагувати

Народилась у родині архітекторів. Випускниця гімназії № 1 в Дубні та місцевої художньої школи. У 2005—2010 роках навчалась у Львівській Політехніці, за спеціальністю архітектор-реставратор, працює в галузі архітектури та дизайну. Заміжня, подружжя виховує доньку Анну (2017 р.н.).

ТворчістьРедагувати

Любов до художньої творчості та перші уроки Олі дали батьки. У 1996—2003 роках займалася в художній школі за спеціальністю образотворче мистецтво. В студентські роки зацікавилася техніками хенд-мейд, хоча певні вміння й інтереси отримала ще в дитинстві. У 2010 році закінчує навчання в Львівській Політехніці та знаходить роботу за спеціальністю. Одночасно продовжує малювати й цікавиться можливостями соціальних мереж.

В неділю 14 лютого 2010 року на сервісі мікроблогів twitter з'явився обліковий запис @Ola_bilo4ka. Напрочуд активна користувачка: на травень 2013 близько 57000 твітів (в середньому 49 на день). Зміст мікроблогу складають рефлексії подій особистого життя, рідко суспільно-політичні теми, буденне товариське спілкування та творчість. Згодом Оля створює блоги на інших платформах, бере участь у житті гуртка відомого як ГалУжНет, в якому об'єднані знані блогери з Ужгорода, Галичини й Поділля, з ними регулярно відвідує присвячені соціальним мережам події.

Інтернет-активізмРедагувати

З березня 2010 року веде два блоги:

З червня 2010 також блог БІЛО4КИ, присвячений здебільшого образу білок у масовій культурі (пам'ятники, художнє фото, казки й вірші).

З березня 2011 Ola life розмови з собою, щоденникові нотатки.

Переможниця багатьох творчих конкурсів на івентах та в україномовних мережах. Зокрема, відзнаки отримували ольжині твірші (своєрідний жанр, який охоплює віршовані повідомлення в мікроблозі — на той час розмір твітів мав обмеження у 140 символів — та вірші присвячені твітеровій тематиці), а в 2012 — робота в техніці квілінг на честь дворіччя ресурсу Inspired[1]. Найпомітнішим здобутком до 2013 року стала перемога Історії життя Анни Бойко в Конкурсі українських блогів BUBA 2011.

Восени 2012 року була запрошена організаторами львівської TED TEDxSvobodaAve для проведення художнього майстер-класу. В грудні 2012 року вперше виступила з доповіддю на заході Volyn MediaCamp у Луцьку, поділилася досвідом створення й просування свого незвичайного блогу Історії життя Анни Бойко. В кінці січня 2013 — доповідь на #TWITEREVENT (twitter Ternopil event) про досвід організації художньої виставки й користь від соціальних мереж (зокрема, twitter) для цієї справи. Влітку 2013 стала співорганізатором зустрічі твітерян у Дубно — #DubnoTwEvent[2]. Протягом 2014 року двічі — у Львові та Франківську — доповідала про блогерство на заходах ФРІ.

Станом на жовтень 2018 року її дописи в мікроблозі читають більше 7500 користувачів, що є високим показником для україномовного сегменту twitter.

У 2015 році як експерт брала участь у проекті ресурсу tvoemisto.tv Архітектура твого міста[3].

На 2018 рік Історія життя Анни Бойко лишається найбільш відомим Оліним блогом. Матеріали з нього (вірші, розповіді, рецепти, фото) публікувалися в місцевих та онлайн виданнях[4]. У вересні 2018 Ольга підготувала бабусі сюрприз: книга Історія життя Анни Бойко вийшла друком після двох років роботи з текстами й ілюстраціями (малюнки створила Оля). В роботі над книгою допомогли твітеряни і твітерянки: Оллі Перехрест, Федір Гонца, Олена Хрущ, Лариса Раренко.

#ТвімиколайРедагувати

5 березня 2013, на свій день народження, Ольга започаткувала в українській спільноті твітерян твігру — масштабний квест, який включає посткросінг, обмін хенд-мейдом й іншими сувенірами. В 2013-2018 роках відбувалися благодійні акції #ТвіМиколай, натхненницею й активною учасницею яких також стала Оля Супрун. Подібна до твігри, забава включала в себе збір коштів на благодійність. За свідченням організаторів, 2014 року було зібрано та передано Благодійному фонду «Таблеточки» ₴2450 (мінімальний внесок становив ₴5, кількість учасників — 120 твітерян). 2015 року ₴4000 було зібрано для відділення переливання крові дитячої лікарні Охматдит в співпраці з громадською організацією «Свіжа кров» (мінімальний внесок — ₴20, 174 учасники)[5]. 2016 року разом з БФ «Таблеточки» було зібрано ₴7000 на закупівлю препарату Цитозар для онкохворих дітей[6]. 2017 року сума благодійних внесків досягла ₴10000 і знову була передана Таблеточкам (мінімальний внесок — ₴20, 180 учасників) для закупівлі антибактеріального препарату "Флекселіт" на потреби дітей в Охматдиті. Фонд вперше зустрівся з організаторами акції, Петром Литвином і Оленою Шиян, передав диплом і сувенір, подякував усім твімиколаям[7]. В тому ж 2017 році на допомогу організаторам долучились митці-волонтери (@sonja4na @chas_haos @lady_blue_fox та @temno4ka), завдяки яким найактивніші учасники отримали листівки та хенд-мейд.

ГрафікаРедагувати

«Графічний Львів» — перша персональна виставка Олі Супрун (їй передувала участь у «збірних» експозиціях). Для малюнків художниця використала чорну туш, два з двох десят малюнків дофарбовані аквареллю, деякі роботи супроводжені авторськими текстами. Наприкінці 2012 та на початку 2013 виставка мандрує у Львові й Тернополі[8]. В жовтні 2013 у Львівській шоколадній майстерні в Ужгороді проходила виставка «Графічний Варош», а в листопаді — «Міст О» в кав'ярні «Кофеїн», в місті Луцьк. В 2017-2018 рр. Ольга (у співавторстві) створила серію конвертів і поштових марок з зображеннями Митрополита Андрея Шептицького, скульптури святого Юрія, Собору Юра. В 2016-2018 ілюструвала книгу спогадів своєї бабусі, а 2019 року — віршову збірку Романа Стефанка “Думки і почування”.

СкульптураРедагувати

У грудні 2014 року відбувся конкурс проектів пам'ятного знаку «Стіна пам'яті Небесної сотні» в Івано-Франківську, в якому перше місце взяв авторський колектив О. Ласкевича, Р. Домашича та Ольги Супрун. Їх робота — скульптура ангела, в якого крила складені зі щитів, — запрошена для участі в фінальній частині відбору. Також, за запевненням організаторів конкурсу, всі макети пам'яток прикрасять Музей Небесної Сотні, який збираються створити у Франківську[9]. Декілька закладів громадського харчування Львова використовують елементи зовнішнього дизайну розроблені Олею Супрун.

Участь у The BOBsРедагувати

Щорічний (з 2004) конкурс присвячений сучасним медіа в 2013 році вперше приймав заявки українських блогерів.

Мікроблог @Ola_bilo4ka був відібраний членами міжнародного журі до участі в фінальній частині конкурсу. Голосування користувачів інтернет тривало з 3 квітня до 7 травня. В перші дні прихильники Ольги Супрун захопили лідерство в голосуванні, але скоро їх посунула на друге місце «армія» фанів Святослава Вакарчука, чий обліковий запис у twitter також був серед фіналістів. Результат здавався вирішеним, однак на п'ятий день голосування Вакарчук фактично відмовився від участі в конкурсі, поширивши повідомлення:

« Я тут взнав про конкурс блоггерів. Проголосуйте за @ola_bilo4ka. Їй це справді важливо! »

Після того, як фани вгамувались, у Олі не лишилося конкурентів. Вона перемогла в категорії мікроблог українською мовою, набравши 33 % голосів[10]. На другому місці з 25 % залишився лідер Океану Ельзи, третє місце посіла громадська активістка, журналіст Української правди Катя Аврамчук, четверте — друг Олі, також учасник ГалУжНет'у Роман Голубовський (творець і чільний автор сайту UaReview), п'яте — Каша Сальцова, яка до речі, була переможницею BUBA 2011 саме в номінації «мікроблоги». Всього за номінантів конкурсу The BOBs було зібрано 94 000 голосів (допускалося повторне голосування раз на добу).

Офіційні результати конкурсу стали відомі вдень 7 травня. Про її успіх повідомила місцева преса[11] та згадали загальнонаціональні новинарі[12].

Подію Оля прокоментувала так[13]:

« «Перемога показала мені, що мій мікроблог приносить користь іншим людям. Мені надзвичайно приємно ділитись емоціями та інформацією зі своїми читачами та отримувати від них навзамін любов (адже гасло української твіттер-спільноти - #твіттер_то_є_любов). Вірю також, що ця перемога додасть мені більше сили та натхнення у втіленні моїх майбутніх проектів.» »

ПриміткиРедагувати