Відкрити головне меню

Суперкубок Лібертадорес (ісп. , порт. Supercopa Libertadores), також відомий як Суперкубок Жоау Авеланжа (ісп. , порт. Supercopa João Havelange) і Південноамериканський суперкубок (ісп. Supercopa Sudamericana, порт. Supercopa Sul-americana) — міжнародний футбольний турнір серед клубів Південної Америки. Проводився щорічно в 19881997 (всього — 10 розіграшів) роках.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Турнір був організований у зв'язку з успіхом Кубка Лібертадорес і в наслідування Європі, де проводилися три популярних міжнародних клубних турніри, а не один, як у Південній Америці. В організації подібного турніру були зацікавлені і самі клуби, так в національних першостях повні трибуни збиралися лише на матчах, де один з одним грали гранди. Водночас скопіювати формат європейського Кубка володарів кубків не представлялося можливим, оскільки у Південній Америці були відсутні національні кубкові турніри. Організувати аналог Кубка УЄФА також було не можна, оскільки в Кубку Лібертадорес грали не лише національні чемпіони, а й віце-чемпіони. У результаті було прийнято рішення об'єднати в Суперкубку клуби, які коли-небудь перемагали в Кубку Лібертадорес. Таким чином, переможець цього кубка отримував «вічну» прописку в турнірі.

Суперкубок піддавався гострій критиці. Багато фахівців вважали, що це змагання нікому не потрібно та створено штучно. Однак незабаром турнір набрав популярність, оскільки в ньому брали участь лише найсильніші та найвідоміші клуби Південної Америки. Власне, таким чином в Південній Америці була реалізована ідея континентальної Суперліги.

Спочатку Суперкубок розігрувався за олімпійською системою. В 1995 і 1996 роках у зв'язку з непарною кількістю учасників у першому раунді деякі команди були об'єднані в групи по три клуби, з яких у подальшу стадію виходила пара найкращих. В 1997 році 16 команд основної сітки на першому етапі з'ясовували стосунки в групах.

В 1998 турнір не був проведений, оскільки клуби не змогли домовитися про дати проведення матчів і Суперкубок припинив своє існування. Були спроби врятувати турнір, організувавши змагання переможців Суперкубка, але вони не увінчалися успіхом.

Своєрідними наступниками Суперкубка Лібертадорес стали, в першу чергу Кубок Меркосур, а також Кубок Мерконорте.

ФіналиРедагувати

Переможці та фіналістиРедагувати

Клуб П Ф Роки
  Крузейро (Белу-Оризонті) 2 4 1988,1991,1992, 1996
  Індепендьєнте (Авельянеда) 2 3 1989,1994,1995
  Расинг (Авельянеда) 1 2 1988, 1992
  Бока Хуніорс (Буенос-Айрес) 1 2 1989, 1994
  Сан-Паулу (Сан-Паулу) 1 2 1993, 1997
  Рівер Плейт (Буенос-Айрес) 1 2 1991,1997
  Олімпія (Асунсьйон) 1 1 1990
  Велес Сарсфілд (Буенос-Айрес) 1 1 1996
  Фламенго (Ріо-де-Жанейро) 2 1993, 1995
  Насьональ (Монтевідео) 1 1990

По країнахРедагувати

Країна П Ф
  Аргентина 6 10
  Бразилія 3 8
  Парагвай 1 1
  Уругвай 1

Цікаві фактиРедагувати

  • Роналдо здобув популярність на міжнародній арені саме завдяки Суперкубку. В 1993, коли йому було 16 років, він став найкращим бомбардиром розіграшу (8 м'ячів) у складі «Крузейро».
  • Єдиними клубами, які представляють не Аргентину та Бразилію і досягли фіналу Суперкубка, стали парагвайська «Олімпія» і уругвайський «Насьйональ», які зустрілися у фіналі турніру 1990 року. Перемогу здобув парагвайський клуб.
  • Оскільки звичну для європейців назву Суперкубок цей повноцінний турнір вже назавжди закріпив за собою, реальний турнір з відповідним форматом (тобто, коли стосунки з'ясовують номінанти минулого сезону) вже не можна назвати Суперкубок Південної Америки і він отримав назву Рекопа Південної Америки.

ПосиланняРедагувати