Сундіш-марка
Сундіш-марка (нім. Sundische Mark, Mark sundisch) — розрахункова одиниця для монет, які були виготовлених у Вільному Ганзейському місті Штральзунді з 1319 року. З введенням у 1359 році любекської марки на землях Померанії сундіш-марка поступово вийшла із обігу.
,_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D1%83%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%A5_(15-16_%D1%81%D1%82.).jpg)
Історія ред.
У 1319 році князь Рюгену Віслав III надав право Ганзейському місту Штральзунду на карбування власних монет. Розрахунковою одиницею стала слугувати сундіш-марка, яка отримала назву від Штральзундських земель Сундіш. Початково сундіш-марка дорівнювала 16 шилінгам (солідусам), шилінг дорівнював 12 пфенігам (денаріям. Пізніше денарії витіснилися брактеатами). У грудні 1325 року, після падіння Рюгенського княжого двору, поморським герцогом Вартіславом IV, Штральзунд був доєднаний до земель Померанії-Вольгост, а брактеати замінилися на вічні пфеніги (нім. Ewiger Pfennig)[1].
З 1324 року ваговою одиницею для карбування монет слугувала кельнська марка, а зі з'явою любекської марки сундіш-марка витіснилась повністю (пізніше курант-марка). У 1324 році 2½ сундіш-марки прирівнювалися до 1 кельнської, а з 1378 року 151⁄100 сундіш-марки дорівнювали 1 любекскій марці. У 1381 році Штральзунд приєднався до Венденської системи карбування. У 1395 році поморські міста Анклам, Грайфсвальд і Штральзунд на основі любеського зехслінга (нім. Sechsling) карбують великий пфеніг (нім. Großpfennig). На 12 лотів від марки карбувалося 144 монети. Вага такого пфеніга була 1,22-1,629 грамів[2]. 6 лютого 1403 року Штральзунд доєднався до угоди про спільне карбування державної марки з містами Любеком, Гамбургом, Люнебургом і Вісмаром . Але Штральзунд використовував стару систему карбування монет, застосовуючи на виробництво вагу любекської марки. Так на виготовлення пфенігів йшло ⅔ від любекської марки. 6 пфенігів дорівнювали 1 віттену, що суперечило правилам угоди і зменьшувало вміст срібла в монетах. В 1406 році Штральзунд було виключено з союзу. Але 9 жовтня 1425 року Штральзунд приєднали знову, так як в 1424 році до Венденського союзу приєдналося Королівство Данія. У 1489 році герцог Померанії Богуславом X реорганізував право на карбування монет для Поморських міст. Винятком залишився Штральзунд, в якому карбувалися монети до 1504 року з постійним зниженням складу дорогоцінних металів в монеті. Таке зниження повністю припинило існування сундіш-марки. Останніми були викарбувані золоті гульдени, що прирівнювалися до трьом сундіш-марок. З 1504 року низькопробні монети почали карбуються в Ростку[3].
Література ред.
- Fabricius, CG «Urkunden zur Geschichte des Fürstentums Rügen unter den eingeborenen Fürsten», Stettin 1851
- Hamann, C. «Die Beziehungen Rügens zu Dänemark von 1168 bis zum Aussterben der einheimischen rügischen Dynastie 1325», Greifswald 1933
- Sobietzky, G. «Das Fürstentum Rügen und sein Geldwesen», Stralsund 2005
Примітки ред.
- ↑ Heinz Großkopf: Zur Münzgeschichte Vorpommerns. In: Beiträge zur Geschichte Vorpommerns: die Demminer Kolloquien 1985—1994. Thomas Helms Verlag, Schwerin 1997, ISBN 3-931185-11-7
- ↑ Heinz Fengler, Gerhard Gierow, Willy Unger: Transpress Lexikon Numismatik. 4. bearbeitete Auflage. transpress VEB Verlag für Verkehrswesen, Berlin 1988, ISBN 3-344-00220-1, S. 166.
- ↑ Heinz Großkopf: Zur Münzgeschichte Vorpommerns. Seite 177
Джерела ред.
- Гроші в Померанії [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Сундіш марка [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- O.C. Gaedichens: Монети та медалі Гамбурга
