Суламіф Ґольдгабер
Суламіф Ґольдгабер (англ. Sulamith Goldhaber), уроджена Льов (англ. Sulamith Löw); 4 листопада 1923, Відень[3] — 11 грудня 1965, Мадрас[4]) — спеціалістка з фізики високих енергій та молекулярної спектроскопії. Ґольдгабер була експерткою світового рівня зі взаємодії K+-мезонів з нуклонами. Вона зробила багато відкриттів у цій області[4].
| Суламіф Ґольдгабер | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | нім. Sulamith Löw |
| Народилася |
4 листопада 1923[1] Відень, Перша Австрійська Республіка[1] |
| Померла |
11 грудня 1965 (42 роки) Ченнаї, Індія ·пухлина головного мозку[1] |
| Країна |
 США Австрія Ізраїль |
| Діяльність | фізик, хімік |
| Alma mater |
Університет Вісконсин-Медісон (1951)[1] Єврейський університет[1] |
| Галузь | фізика елементарних частинок |
| Заклад | Університет Каліфорнії |
| Аспіранти, докторанти | Thomas A. O'Hallorand[2] |
| У шлюбі з | Гершон Ґольдгаберd[1] |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Народилася 4 листопада 1923 року у Відні (Австрія). Дитинство провела в Палестині, куди емігрувала її сім'я. Навчалася в Єврейському університеті в Єрусалимі, де зустріла свого майбутнього чоловіка, фізика Гершона Ґольдгабера[en] (брата фізика-ядерника Моріса Ґольдгабера). У 1947 році закінчила університет зі ступенем магістра і в тому ж році уклала шлюб з Гершоном. Ґольдгабери переїхали в США для роботи над докторськими дисертаціями в Університеті Вісконсіна в Медісоні. Ступені були отримані в 1951 році.[3][4]
Суламіф Ґольдгабер отримала громадянство США в 1953 році.[4] Ґольдгабери переїхали в Берклі (Каліфорнія) у 1953 році, коли Гершон отримав роботу доцента (assistant professor) в Каліфорнійському університеті. Незважаючи на те, що Суламіф Ґольдгабер раніше працювала в галузі фізичної хімії, вона змогла перейти у фізику високих енергій і співпрацювати з чоловіком у роботі над ядерними фотоемульсіями. Ґольдгабери сподівалися застосувати свій метод ядерних фотоемульсій в нещодавно відкритому Беватроні — найбільш високоенергетичному діючому прискорювачі на той момент. Саме завдяки своїм методам вони змогли спостерігати деякі з перших відомих реакцій між K--мезонами і протонами. Використовуючи Беватрон і цю методику ядерних фотоемульсій, Суламіф Ґольдгабер вперше спостерігала розщеплення за масою заряджених сигма-гіперонів, а також перші ядерні взаємодії з антипротоном[3].
У 1960-х Ґольдгабери зрозуміли, що для продовження досліджень їм, замість ядерної фотоемульсії, треба використовувати бульбашкову камеру. Вони разом з Джорджем Триллінгом організували «Goldhaber-Trilling Group»[3][4]. Суламіф Ґольдгабер швидко стала відомим експертом у фізиці водневих бульбашкових камер. У неї було багато запрошень для доповідей і виступів на конференціях[3]. Гольдхабери першими виміряли спін каона і першими вивчили одночасну появу пар в резонансних станах. Також вони винайшли трикутну діаграму для використання у своїх дослідженнях[3][4].
Завдяки досконалому знанню своєї галузі і красномовству, Суламіф Ґольдгабер була широко затребувана як доповідач на наукових конференціях. У 1965 році на Рочестерській конференції вона зробила історичну доповідь, яка позначила перехід у вивченні дивних частинок від експериментів з космічними променями до експериментів на прискорювачах. Восени 1965 року Ґольдгабери взяли академічну відпустку для навколосвітньої подорожі з відвідуванням лабораторій фізики високих енергій і проведення лекцій. Спочатку вони зупинилися в Оксфорді для відвідування Європейської конференції з фізики високих енергій, що проходить раз на два роки, а потім в ЦЕРН, так що Суламіф Ґольдгабер могла обговорити методи автоматичних вимірювань треків за допомогою приладу Хафа-Пауелла, що знаходиться в Університеті в Берклі. Потім Ґольдгабери поїхали в Анкару для проведення лекції та провели місяць в Інституті Вайцмана, готуючись до лекцій, які Суламіф повинна була прочитати в Мадрасі (Індія)[3].
У Мадрасі у Суламіфі стався інсульт. Діагностична операція показала пухлину мозку, що зростала. Суламіф померла, не приходячи до свідомості, 11 грудня 1965 року.[3][4]
У Суламіфі та її чоловіка був один син Амос[5].
Нагороди ред.
- Учасниця почесного товариства «Сигма Ксі[en]»[5]
- Лавреатка стипендії Ґуґґенгайма в 1964—1965 рр.[5][6]
- Лавреатка стипендії фонду Форда у 1960—1961 рр.[5]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 514. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
- ↑ Physics Today — Melville, USA: AIP Publishing, 2015. — ISSN 0031-9228; 1945-0699
- ↑ а б в г д е ж и Alvarez, Luis (September 1968). Sulamith Goldhaber (1923-1965). University of California, Los Angeles. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 26 квітня 2008.
- ↑ а б в г д е ж Ogilvie, Marilyn Bailey; Harvey, Joy Dorothy (2000). The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives from Ancient Times to the Mid-20th Century (вид. First). Taylor & Francis. с. 514. ISBN 0-415-92039-6. OCLC 40776839.
- ↑ а б в г Sulamith Goldhaber. University of California, Los Angeles. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 28 квітня 2008.
- ↑ Fellows whose last names begin with G. John Simon Guggenheim Memorial Foundation. Архів оригіналу за 14 лютого 2008. Процитовано 28 квітня 2008.
Sulamith Goldhaber, Deceased. Particle Physics: 1964.
Посилання ред.
- Суламіф на CWP at UCLA [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]