Відкрити головне меню

Судзіловська Євгенія Костянтинівна

Євгенія Костянтинівна Судзіловська (за першим чоловіком — Трофименко, за другим — Волинська) (1854 -?) — революціонерка- народниця. Сестра Миколи Русселя-Судзіловського .

Судзіловська Євгенія Костянтинівна
Народилася 1854
Могильовська губернія, Російська імперія
Померла невідомо
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність революціонер

ЖиттєписРедагувати

Євгенія Судзіловська народилася 1854 року в Могилевській губернії. Панянка. Її батько був асесором і землевласником. Мав маєток Фастово у Мстиславському повіті Могильовської губернії.

У 1870 році вона закінчила Могильовську гімназію та вступила до Калінкінського родопоміжного інституту в Петербурзі. З невідомої причини курси так і не закінчила. Після цього поїхала до Цюріху (Швейцарія). У Цюріху вона познайомилася з Ф. Лермонтовим. У 1873 році повернулася і жила в Петербурзі. Тут в Петербурзі стала членом гуртка (бакунінского), який очолював Ф. Лермонтов.

Незабаром поїхала в село Степанівка (Городищенський повіт, Пензенська губернія) для пропаганди ідей народовольців серед селян. Контактувала з пензенським революційним гуртком.

19 серпня 1874 року Євгенію Судзіловську уло заарештовано у зв'язку зі справою пензенського революційного гуртка. Майже рік (23.02.1875 — 8.01.1876) мперебувалав Петропавлівській фортеці Потім пбула ереведена вдоБудино упопереднього ув'язнення. Віддана суду разом з іншими народовольцями на процесі 193-х . Під час процесу, понад рік (5.10.1876 — 11.10.1877) перебувала в Петропавлівській фортеці.,а потім пзнову була ереведена бдоБудино упопереднього ув'язнення. Вироком суду 23 січня 1878 року визнана невинною.

Після виправдання поїхала в маєток батька. Перебувала на початку під гласним, а потім негласним наглядом поліції. У грудні 1878 року Євгенія Судзіловська вийшла заміж за А. А. Трофименка, який був лікарем 1-го київського військового госпіталю. Після заміжжя отримала дозвіл жити в Києві у чоловіка. Поїхала разом з чоловіком в Трубчевський повіт (Орловська губернія), коли її чоловік отримав там в березні 1879 року місце земського лікаря. Після смерті чоловіка в цьому ж році знову повернулася до маєтку батька. Від нагляду поліції була звільнена 26 жовтня 1892 року.

Весь цей час працювала в недільних школах. Після 1905 року стала працювати в політичному «Червоному Хресті». Вийшла вдруге заміж за Волинського.

У 1930 році стала пенсіонеркою Всесоюзного Товариства політкаторжан .

ЛітератураРедагувати

  • П. Лавров. «Народники-пропагандисти»
  • В. Перовський. «Спогади», стор. 59.
  • С. Цедербаум. «Жінки в російській революційному русі», стор. 53.
  • С. Ковалик. «Революційний рух 70-х років»

ПосиланняРедагувати

  • Судзиловская Евгения Константиновна // Деятели революционного движения в России: в 5 т. / под ред. Ф. Я. Кона и др. — М. : Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльнопоселенцев, 1927—1934.