Відкрити головне меню

Стріхович Василь Іванович

український звукооператор та звукорежисер

Василь Іванович Стріхович (28 грудня 1940, с. Вербівка Борщівського району Тернопільської області — 22 травня 2014) — український звукооператор та звукорежисер, заслужений діяч мистецтв України.

Стріхович Василь Іванович
Народився 28 грудня 1940(1940-12-28)
Вербівка, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер 22 травня 2014(2014-05-22) (73 роки)
Поховання Буча
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність актор
Alma mater Чернівецьке училище мистецтв імені Сидора Воробкевича
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв України

ЖиттєписРедагувати

Понад 40 років працював звукооператором та режисером Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії. Завдяки йому не один десяток співаків, які живуть не лише в Україні, а й за її межами, розкрили свій талант. Саме Стріхович випустив уперше в ефір ще нікому не відомого Іво Бобула з піснею Левка Дутківського «Якщо любиш — кохай», Олександра Сєрова.

Щира дружба та плідна співпраця пов'язувала його з Володимиром Івасюком. Вони познайомилися на студії 1966 року, де гурт «Смерічка» записував до новорічної програми фонограму пісні «Сніжинки падають». А вже 1967 року В. Стріхович записав пісню В. Івасюка «Я піду в далекі гори», яку було включено в програму «Камертон доброго настрою». А в вересні 1970 року на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми «Камертон доброго настрою» прозвучала прем'єра пісні, що судилося стати радянським хітом і українським шлягером на всі часи — «Червона рута» Володимира Івасюка. Путівку в життя їй дав теж звукорежисер Василь Стріхович.

Аудіозаписи Василя Стріховича і зараз вважаються неперевершеними, хоча робилися старими технічними засобами. Музиканти кажуть, що у Стріховича 200 відсотковий слух. А ще він вмів проникнути у суть твору, відчути справжню талановиту пісню та виконавця і завжди намагався допомогти їм розкрити свій талант.

Василь Іванович Стріхович похований під Києвом у м. Буча.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • [Василь Стріхович]. — Гусар Ю. Василь: [штрихи до довідково-енциклопедичної книги «Ім'я на Буковині»] / Юхим Гусар // Правдивий поступ. — 2002. — 14 січня (№ 1, 2). — С. 7.
  • Стріхович Василь Іванович // Інформаційний простір Буковини. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2004. — С. 173.
  • Стріхович Василь Іванович // Видатні діячі культури і мистецтв Буковини. — Вип. 1 / авт.-уклад. Ю. В. Боганюк, О. О. Гаврилюк та ін. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2010. — С. 169-171.
  • Гусар Ю. Режисер немеркнучих стрічок: [про Василя Стріховича] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2010. — 1 грудня (№ 91). — С. 4.
  • Гусар Ю. Режисер, який розкрив талант Івасюка [про В. І. Стріховича]/ Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2015. — 26 листопада (№ 45). — С. 3. (фото: Василь Стріхович з Володимиром Івасюком).
  • Нечаєва П. Ми не могли не зустрітися [реж. В.Стріхович про В. Івасюка]/ Парасковія Нечаєва //Молодий буковинець. — 1995. — 5-9 вересня (№ 38). — С. 1, 8.

ПосиланняРедагувати