Відкрити головне меню

Червона рута (пісня)

Пісня 1971 року Володимира Івасюка

Червона рута — пісня Володимира Івасюка, яка стала однією з найвідоміших українських пісень у світі.

«Червона рута»
Пісня у виконанні Володимир Івасюк та Олена Кузнєцова, ВІА Смерічка, Софія Ротару, Назарій Яремчук,
Василь Зінкевич, «Тарас Чубай»,
Записано 1970
Жанр Біг-біт, Поп
Мова українська
Автор пісні Володимир Івасюк
Композитор Володимир Івасюк

Володимир Івасюк написав її у 1970 році під час навчання у Чернівецькому медичному інституті.

Зміст

Історія створенняРедагувати

У дитинстві юнак натрапив у батьковій бібліотеці на виданий 1906 року збірник коломийок, впорядкований Володимиром Гнатюком, в якому були рядки:

Ой ходила, говорила гільтайова мати,
Назбирала троєзілля мене чарувати,
Назбирала троєзілля червону рутоньку,
Та й схотіла зчарувати мене, сиротоньку.

За іншими даними, 1969 року В. Івасюк відвідав Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка (с. Велеснів), де натрапив на фольклорні матеріали Володимира Гнатюка, які використав для написання пісні «Червона рута».[1] Згодом мандруючи гірськими гуцульськими селами, Володимир знайшов інші варіанти коломийки про червону руту та записав легенду про загадкове чар-зілля, яке постає в народних переказах символом вічного та чистого кохання.

У вересні 1970 року на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми «Камертон доброго настрою» прозвучала прем'єра пісні, яку виконував дует: сам автор і Олена Кузнецова. Путівку в життя пісні дав ансамбль «Смерічка» Левка Дутковського (солісти Назарій Яремчук і Василь Зінкевич, звукорежисер Василь Стріхович).

У 1971 році «Червона рута» стає переможцем першої радянської «Пісні року» і невдовзі після цього потрапляє на перші місця популярності в багатьох країнах Східної Європи[2].

 
Рододендрон карпатський (Rhododendron myrtifolium) — легендарна червона рута

Легенда про червону рутуРедагувати

Червона рута пов'язана з українським святом Івана Купала. За переказами, в Карпатах росте цілюща рослина з червоними квітами, за допомогою якої можна привернути до себе кохану людину. Дівчина, яка її знайде і зірве, буде щаслива в коханні. На Гуцульщині та Буковині серед місцевої молоді — як хлопців, так і дівчат — побутують звичаї виходу в гори після того, як зійде сніг. Якраз у цей час — у травні-червні у високогір'ї масово розцвітає рододендрон карпатський, чудові рожеві квіти якого слугують підставою для численних романтичних легенд[3]. Оскільки рододендрон карпатський на рівнинах природно не трапляється, а також враховуючи його лікарські властивості[4] і красу, склалась уява про нього як про чудодійну та чаклунську рослину.

Існують і інші погляди на те, яка саме рослина відповідає червоній руті. Одні вважають її квіткою роду рутові[5], інші — квіткою рододендрона жовтого, яка нібито чудом раз на якийсь час цвіте червоним.[6]. Обидва ці варіанти менш вірогідні, оскільки в місцевих говірках «рута» — це збірна назва трав'янистих рослин чи чагарничків загалом, а також важко уявити собі, що хтось називатиме «червоною» квітку явно жовтого кольору. Виходячи з цього, рутою (тобто рослиною) з привабливими червоними квітами є саме рододендрон карпатський.

Текст пісніРедагувати

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?

Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, -
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.

Приспів

Відомі виконавціРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Барна В., Ониськів М. Івасюк Володимир Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 672. — ISBN 966-528-197-6.
  2. 1971: «Червона рута» стає переможцем першої радянської «Пісні року»/Історична правда. Відео. 5 березня 2014 року
  3. Бровко Володимир. Міф про червону руту
  4. * В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
  5. Міф про червону руту. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано 2008-09-18. 
  6. Квіти і трави Карпат. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано 2008-09-18. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати