Стри́чава — село в Україні, у Великоберезнянському районі Закарпатської області. Населення — 192 чол. Центр сільської ради.

село Стричава
Порогово06.JPG
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Великоберезнянський район
Рада Стричавська сільська рада
Код КОАТУУ 2120885601
Основні дані
Засноване 1602
Населення 192
Площа км²
Густота населення 24,85 осіб/км²
Поштовий індекс 89020
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°57′43″ пн. ш. 22°29′29″ сх. д. / 48.96194° пн. ш. 22.49139° сх. д. / 48.96194; 22.49139Координати: 48°57′43″ пн. ш. 22°29′29″ сх. д. / 48.96194° пн. ш. 22.49139° сх. д. / 48.96194; 22.49139
Середня висота
над рівнем моря
378 м
Водойми річка Стричавка
Відстань до
обласного центру
50 км
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція "Пороги"
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 89020, с.Стричава
Карта
Стричава. Карта розташування: Україна
Стричава
Стричава
Стричава. Карта розташування: Закарпатська область
Стричава
Стричава
Мапа

Сучасна церква св. Великомученика Дмитра споруджена у 1840 році . Поряд розташована дзвіниця. У селі 70 будинків із них 50 жилих 16 не жилих 2 магазини 2 будинки державної власності. Також у 2012 році тут побудував свою творчу майстерню майстер оригінального малярства та пейзажу, лауреат Шевченківської премії — Анатолій Дмитрович Криволап. Також в селі є Школа І-ІІ ступеня. Село знаходитьса на кордоні з Словаччиною. Ще тут є літній відпочинок з Озером.

ГеографіяРедагувати

Селом протікає річка Стричавка, права притока Ужа.

ІсторіяРедагувати

 
Хата початку 20 століття з села Стричава у музеї Пирогів

Село було засноване у 1602-році як Szticsava. Інші згадки: 1746- Sztrusava, 1773-Szticsava', 1913- Eszterág

У 1631 тут нараховувалися 18 родин, а за 60 років вже лише 16. Значно зменшилася кількість населення у 1715 . Тоді тут мешкали лише 6 родин. У ті часи на потічку працював водяний млин.

Церква св. великомученика Дмитра. 1840.

Назва села походить від слова «стригти» (овець). За легендою, село було в іншому місці, але там сталося лихо: невелика церква, що стояла в центрі села, провалилася під землю. Врятували лише один з трьох дзвонів, що донині висить у дзвіниці. Перелякані селяни переселилися на теперішнє місце. В 1751 р. згадують дерев'яну церкву св. Дмитра з двома дзвонами, забезпечену всіма образами.

Теперішня церква — невелика мурована споруда, досить цікава своїми наївними формами. З 1948 р. по 1950 р. церква була колгоспним складом, що завдало їй шкоди. Тоді ж зникло кілька давніх церковних книг. Поряд стоїть каркасна одноярусна дзвіниця з дерева, вкрита чотирисхилим дахом, та мурований хрест з 1920 p., який поставив Митер Пітковайз.

Село знаходитьса на кордоні з Словаччиною. Ще тут є літня відпочинкова зона з озером.

у 2012 році тут побудував свою творчу майстерню майстер оригінального малярства та пейзажу, лауреат Шевченківської премії — Анатолій Дмитрович Криволап.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 257 осіб, з яких 106 чоловіків та 151 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 244 особи.[2]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,78 %
російська 0,81 %
білоруська 0,41 %

ПриміткиРедагувати