Страшенко Ольга Іванівна

Ольга Іванівна Страшенко (нар. 10 лютого 1950, Київ  — пом. 27 жовтня 2015, Київ) — українська письменниця, бібліотекар, літературознавець. Член Національної спілки письменників України з 1997 року. Лауреатка літературної премії імені Василя Симоненка НСПУ (1995), Республіканського конкурсу «Майстри гумору» (1988) та програми «Мистецький олімп України» (2009).

Ольга Іванівна Страшéнко
Ольга Іванівна Лучкáнина
Народилася 10 лютого 1950(1950-02-10)
Київ
Померла 27 жовтня 2015(2015-10-27) (65 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Діяльність бібліотекар, письменниця, перекладач,
літературознавець
Мова творів українська
Роки активності 1979—2015
Жанр поезія, проза, драматургія

Нагороджена: Почесною відзнакою Національної спілки письменників України (2010, 2015), Грамотою Національної спілки письменників України (2012), Почесним дипломом Посольства Румунії в Україні (2012), подякою Київського міського голови (2001), Почесною Грамотою Київського міського голови (2006), подякою Голови Харківської районної державної адміністрації в м. Києві (2000), медаллю «До 1500-ліття Києва» (1982).

БіографіяРедагувати

Народилася в родині залізничників Івана та Пелагеї Страшенків. Закінчила 1972 року з відзнакою бібліотечний факультет Київського державного інституту культури. Працювала в київській бібліотечній системі: 1974—2001 – завідувач бібліотеки імені Юрія Смолича (розташовувалася в Корчуватому – історичній місцевості Києва), а в 2001—2015 – головний бібліотекар з масової роботи Централізованої бібліотечної системи Дарницького району міста Києва.Провела значну кількість літературних вечорів, запросила до бібліотек чи не всіх найвідоміших українських письменників другої половини ХХ – початку ХХІ століття.

Син Ольги Страшенко – Лучканин Сергій Мирославович, доктор філологічних наук, професор Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член Національної спілки письменників України.

Творча діяльністьРедагувати

Як письменниця публікується з 1979 року. Брала участь у нарадах письменників в Ірпені, Коктебелі. Рекомендації до вступу в Національну спілку письменників України  дали Іван Драч, Павло Глазовий і Тамара Коломієць.

Авторка поетичних книжок: «Вишивала мати» (1990), «Пам'ятник на шарнірах» (1991), «Полонянка» (1994), «Вітряні Гори» (1995), «Полювання на тигра… й не тільки на нього!» (Байки та притчі про тварин) (2006); прозових творів: історичних романів «Візантійський лукавець» у 2-х томах (2005, 2006; про візантійського імператора ХІІ ст. Андроніка Комніна – «візантійського Сталіна»); «Закохана імператриця» (Єлизавета Петрівна та Олексій Розумовський) (2009);  «Пані Наталя – баламутниця жінок» (Художньо-документальний роман про Наталю Кобринську на тлі епохи) (2013); книги для дітей «Гуска з намистечком на шиї» (Оповідання, билиці та казки) (2009); драматургії: «Сім вибраних п'єс» (2004), «Театральна афіша (30 вибраних п'єс)» (2014) та «Драматичні поеми про Київську Русь» (2007); літературознавчих досліджень: «На перехресті двох Муз. Діалоги в Пущі-Водиці» (2005; у співавторстві зі Станіславом Малгановим), «Кобзар Віктор Лісовол – співець козацької долі» (2008). Перекладала з давньогрецької, латинської, російської, білоруської, румунської, італійської, французької й англійської мов, авторка книги «Вибрані переклади та присвяти світочам зарубіжної літератури» (2007), переклади Ольги Страшенко вміщені також у виданнях «Хрестоматія румунської поезії ХІХ–ХХ ст.» (2002), «Поезія „До зірки“ Міхая Емінеску мовами народів світу» (2003), «Давньогрецька класична лірика» (2006), «Елліністична поезія» (2007), підручниках «Історія римської літератури» І. П. Мегели (2009; 2012), у харківському альманасі «Хист і глузд. Теорія і практика перекладу» (2012). Підготовлено до друку рукописи «Світ урятувався, бо сміявся» (гуморески, афоризми, спогади та драматичні твори), «Сонце під парасолькою» (лірика, гумор та переклади), «Колоски на мистецькій ниві», книгу для дітей «Казки, легенди, оповідки» та ін. Поезія, проза й переклади Ольги Страшенко неодноразово публікувалися в українській періодиці, в українськомовних виданнях Румунії («Наш голос», «Вільне слово»), в Австралії (за сприянням Дмитра Нитченка) та Канаді.

Ольга Страшенко в ІнтернетіРедагувати

ВідеосюжетиРедагувати

Розповідає про випадок з матірʼю Марка Кропивницького

Читає вірш академіку Володимиру Ломакіну

Розповідає про Рената Польового у фільмі Романа Коваля

Публікації творів Ольги СтрашенкоРедагувати

Книга «Вибрані переклади та присвяти світочам зарубіжної літератури» (2007)

Кава з перцем Ольги Страшенко

У зубопротезному кабінеті: гумореска

Бібліотечний етюд: вірш

Публікації про Ольгу Страшенко та її творчістьРедагувати

Ольга Страшенко і Румунія

Анотації та зміст історичного роману Ольги Страшенко «Візантійський лукавець»

Рецензія Івана Мегели на роман Ольги Страшенко «Візантійський лукавець»

Рецензія Володимира Коломійця на роман Ольги Страшенко «Візантійський лукавець»

Про збірник «Язик до Києва доведе, або Цікаві ролі театру в школі»

Про подарунок бібліотеці

Пам'яті Ольги Страшенко

Нестало життєрадісної письменниці Ольги Страшенко.- С.14.

Померла життєрадісна Ольга