Стойчо Стоїлов

болгарський футболіст

Стойчо Стоїлов (болг. Стойчо Стоилов, нар. 15 жовтня 1971, Благоєвград) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Ф
Стойчо Стоїлов
Стойчо Стоїлов
Стойчо Стоїлов
Особисті дані
Народження 15 жовтня 1971(1971-10-15) (52 роки)
  Благоєвград, Болгарія
Громадянство  Болгарія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989–1990 Болгарія «Пірін» (Благоєвград)  ? (?)
1990–1992 Болгарія ЦСКА (Софія) 23 (2)
1992–1994 Болгарія «Пірін» (Благоєвград)  ? (?)
1994–1995 Болгарія ЦСКА (Софія)  ? (?)
1995–1996 Болгарія «Добруджа»  ? (?)
1996–1999 Болгарія «Літекс»  ? (?)
1999–2002 Німеччина «Нюрнберг» 64 (7)
2002–2003 Болгарія «Літекс» 11 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998–2001 Болгарія Болгарія 11 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав за кілька болгарських клубів, німецький «Нюрнберг», а також національну збірну Болгарії, у складі якої став учасником чемпіонату світу 1998 року.

Клубна кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1989 року виступами за команду «Пірін» (Благоєвград), в якій провів один сезон.

З 1990 року грав за ЦСКА (Софія), з яким став чемпіоном Болгарії у сезоні 1991/92. Після цього повернувся у «Пірін» (Благоєвград), де провів два роки, а сезон 1994/95 провів знову у ЦСКА (Софія). В подальшому грав за клуби «Добруджа» та «Літекс», з останнім з яких двічі поспіль виграв чемпіонат Болгарії у 1998 та 1999 роках.

Влітку 1999 року перейшов у німецький клуб з Другої Бундесліги «Нюрнберг». У перших двох сезонах був основним гравцем команди і за результатами другого з них зайняв з командою перше місце і вийшов до вищого дивізіону. 28 липня 2001 року він дебютував у Бундеслізі, вийшовши в основному складі в гостьовому матчі з дортмундською «Боруссією»[1]. Втім за сезон 2001/02 зіграв лише 8 матчів і по його завершенні покинув клуб.

У 2002 році Стоїлов повернувся в Болгарію, в клуб «Літекс». Там він став капітаном, але зламав ногу в поєдинку з софійським ЦСКА. 14 листопада того ж року футболіст отримав три кульові поранення від колишнього військовослужбовця Симеона Мечева після дорожньої суперечки[2]. Стоїлов зумів відновитися, але цей інцидент поклав кінець його професійній футбольній кар'єрі. Злочинець був засуджений до 10 років в'язниці[3], втім був достроково звільнений у серпні 2011 року[4].

Згодом Стоїлов став працювати в управлінні клубу «Літекс»[5].

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Літекс», у складі якого вже виступав раніше. Прийшов до команди 2002 року, захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 2003.

Виступи за збірну ред.

25 березня 1998 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Болгарії в гостьовому товариському матчі проти Македонії, вийшовши на заміну в середині другого тайму[6]. Через місяць він забив свій перший і єдиний гол за національну команду, відзначившись у домашній товариській грі з Марокко[7].

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1998 року у Франції, але на поле в рамках турніру так і не вийшов. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни 11 матчів, забивши 1 гол.

Титули і досягнення ред.

ЦСКА (Софія): 1991–92
«Левскі»: 1997–98, 1998–99

Примітки ред.

  1. Borussia Dortmund 2:0 1. FC Nürnberg(англ.). — worldfootball.net. Перевірено 13 липня 2018.
  2. Стойчо Стоїловим віче не е на апаратно дишане і е контактний, съобщиха від "Пирогів" (Bulgarian) . News.bg. Процитовано 13 липня 2018.
  3. Жердину години затвор за Симеон Мечев (Bulgarian) . Спорт НетИнфо. 6 квітня 2007. Архів оригіналу за 9 травня 2007. Процитовано 13 липня 2018.
  4. Освободиха предсрочно від затвора старшината, стріляв срещу Стойчо Стоилов. infomreja.bg. 28 серпня 2011. Процитовано 13 липня 2018.
  5. Стойчо Стоїловим: треньорите остават (Bulgarian) . 7sport.net. 30 березня 2014. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 13 липня 2018.
  6. Macedonia 1:0 Bulgaria(англ.). — eu-football.info. Перевірено 13 липня 2018.
  7. Bulgaria 2:1 Morocco(англ.). — eu-football.info. Перевірено 13 липня 2018.

Посилання ред.