Відкрити головне меню

Стеценко Гнат — лицар Залізного хреста Армії УНР.

Гнат Стеценко
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання Хорунжий
Війни / битви
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)

Стеценко Гнат — хорунжий Окремого кінного партизанського дивізіону ім. П. Болбочана. Зі спогадів Петра Дяченка[1]:

29 січня 1919 р. дивізіон імені полковника Петра Болбочана вирушив на фронт у напрямі Харкова. Склад дивізіону: командир — поручник [Петро] Дяченко; ординансовий старшина — хорунжий М'якота [2]; штабний сурмач та 5 козаків почту; 1-ша сотня — хорунжий [Олександр] Богаєвський; 2-га сотня — хорунжий Недригайло [3]; кулеметна чота — хорунжий Щербина; господарська чота — хорунжий Черняїв (2 польових кухні і 6 возів); молодші старшини в сотнях — хорунжий [Євген] Нестеренко [4], хорунжий [Іван] Зуб, хорунжий [Гриць] Плужник і хорунжий [Гнат] Стеценко.

Заступник командира, командир 1-ї сотні пластунського куреня.

Поранений 1 жовтня 1920 р. біля с. Щедрова (тепер північна частина м. Летичів Летичівського району Хмельницької області [5]).

Лицар Залізного хреста Армії УНР.

Подальша доля невідома.

ПриміткиРедагувати

  1. Дяченко П. Г. Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. — Київ: Стікс, 2010. — 448 с. [1]
  2. М’якота (Мякота, Макота) Василь. Лицар Залізного хреста. [2]
  3. Військове звання – хорунжий Армії УНР [3]
  4. Лицар Залізного хреста Армії УНР.
  5. Довідник «Жарких М.І. Храми Поділля» [4]

ПосиланняРедагувати