Стеценко Гнат
Стеценко Гнат — лицар Залізного хреста Армії УНР.
| Гнат Стеценко | |
|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} УНР |
| Приналежність |
 Армія УНР |
| Звання | Хорунжий |
| Війни / битви | |
| Нагороди |
 |
З життєпису ред.
Стеценко Гнат — хорунжий Окремого кінного партизанського дивізіону ім. П. Болбочана. Зі спогадів Петра Дяченка[1]:
29 січня 1919 р. дивізіон імені полковника Петра Болбочана вирушив на фронт у напрямі Харкова. Склад дивізіону: командир — поручник [Петро] Дяченко; ординансовий старшина — хорунжий М'якота [2]; штабний сурмач та 5 козаків почту; 1-ша сотня — хорунжий [Олександр] Богаєвський; 2-га сотня — хорунжий Недригайло[3]; кулеметна чота — хорунжий Щербина; господарська чота — хорунжий Черняїв (2 польових кухні і 6 возів); молодші старшини в сотнях — хорунжий [Євген] Нестеренко[4], хорунжий [Іван] Зуб, хорунжий [Гриць] Плужник і хорунжий [Гнат] Стеценко.
Заступник командира, командир 1-ї сотні пластунського куреня.
Поранений 1 жовтня 1920 р. біля с. Щедрова (тепер північна частина м. Летичів Летичівського району Хмельницької області[5]).
Лицар Залізного хреста Армії УНР.
Подальша доля невідома.
Примітки ред.
- ↑ Дяченко П. Г. Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. — Київ: Стікс, 2010. — 448 с. [1]
- ↑ М’якота (Мякота, Макота) Василь. Лицар Залізного хреста. [2][недоступне посилання]
- ↑ Військове звання — хорунжий Армії УНР [3][недоступне посилання]
- ↑ Лицар Залізного хреста Армії УНР.
- ↑ Довідник «Жарких М. І. Храми Поділля» [4]
Посилання ред.
- Холодний Яр. Історичний клуб[недоступне посилання з липня 2019]