Відкрити головне меню

Стефан[2] Богуслав Рупневський (Рупньовський) гербу Шренява (1671, Бідзіни, Сандомирське воєводство — 21 квітня 1731, Торчин) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч, луцький єпископ РКЦ. Представник роду Рупньовських.

Стефан Богуслав Рупневський
Stefan Bogusław Rupniewski (Rupniоwski)
Кам'янецький латинський єпископ
1716 — 1721
Обрання: 23 грудня 1716
Конфесія: римо-католик
Деномінація: близько 31 жовтня 1716
Церква: Римо-католицька
Попередник: Ян Хризостом Гнінський
Наступник: Станіслав Юзеф Гозій
Луцький римо-католицький єпископ
1722 — 1731
Інтронізація: 31 травня 1722
Церква: Римо-католицька
Попередник: Йоахім Пшебендовський
Наступник: Ян Александр Ліпський
Львівський латинський єпископ-помічник
22 травня 1713 — 1716
 
Альма-матер: Краківський університет
Діяльність: римо-католицький релігійний діяч
Національність: поляк
Народження: 1671(1671)
Бідзіни
Смерть: 21 квітня 1731(1731-04-21)
Торчин
Династія: Рупневські
Батько: Кшиштоф Рупневський
Мати: Катажина з Ожаровських
Чернецтво: 2 лютого 1698 (священик)
Титулярна церква: єпископ Ликополітанський
Проголошений: 22 травня 1713

ЖиттєписРедагувати

Народився 1671 року в селі Бідзіни (пол. Bidziny, нині ґміна Войцеховіце Опатувського повіту Свентокшиського воєводства) у кальвінській родині Кшиштофа Рупневського та його дружини Катажини з Ожаровських. За Каспером Несецьким, Стефан був онуком сондецького каштеляна, ім'я матері — Гелена. Після передчасної смерті батька його виховував «цьотечний» дід Стефан Бідзінський — майбутній сандомирський воєвода, під чиїм впливом змінив обряд на римо-католицький.

Навчався в колегіумі єзуїтів (можливо, в Сандомирі), а з 1695 року — у Краківському університеті. 30 вересня 1697 отримав «промоцію» на звання доктора теології Краківського університету, 2 лютого 1698 — священичі свячення. Тоді був познаньським каноніком, після відставки з посади в грудні 1697 2 липня 1698 став архідияконом у Варшаві (до 8 липня 1715). 16 травня 1699 став каноніком у Кракові, 21 лютого 1701 — при колегіаті Сандомира (відставка 20 травня ц. р.). Перед 1703 роком став пробощом у Бідзінах (відставка перед 5 жовтня 1711).

Перед 1711 — схоластик, 1713 — декан колегіати Станіславова. На прохання Яна Скарбека Папа Климент ХІ 22 травня 1713 «преконізував» його на посаду помічника львівського латинського архиєпископа з обов'язком відставки з певних посад. Зберіг посади архидиякона Варшави, краківського каноніка, декана колегіати Станіславова, пробоща в Гослицях.

На прохання короля Августа ІІ (перед 31 жовтня 1716) «преконізований» 23 грудня 1716 Папою Климентом ХІ на посаду Кам'янецького єпископа РКЦ зі збереденням посади краківського каноніка, декана колегіати Станіславова, пробоща в Гослицях. Тут сприяв відновленню діяльності після періоду воєн.

1721 року на пропозицію короля Августа ІІ Папою Інокентієм ХІІІ був призначений Луцьким єпископом РКЦ зі збереженням посади декана колегіати Станиславова. 6 лютого 1722 видав пастирський лист у Замості, 31 травня — урочистий «інгрес» в латинській катедрі Луцька.

1725 року освятив збудований Костел Святого Антонія у Межирічі Корецькому.[3]

Наприкінці життя хотів подати у відставку, стати єзуїтом, але не отримав згоди Риму. Незадовго до смерті захворів, склав монашу обітницю. Помер у Торчині на Волині 21 квітня 1731, був похований в єзуїтському костелі святих Петра і Павла у Кракові у спільному гробівці під презбітерієм.

ПриміткиРедагувати

  1. Stefan Bogusław Rupniewski
  2. у давніших джерелах зустрічається варіант імені ЩепанDzieduszycki M. Żywot Wacława Hieronima Sierakowskiego, arcybiskupa lwowskiego. — Kraków, 1868. — S. 22. (пол.)
  3. Międzyrzecz (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — Т. VI : Malczyce — Netreba. (пол.) — S. 378. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати