Степанченко Василь Олексійович

Васи́ль Олексі́йович Степа́нченко (22 березня 1914, Веселе — 7 вересня 1995, Київ) — український авіабудівник, Герой Соціалістичної Праці, кавалер 12 державних нагород, лауреат Державної премії України, кандидат технічних наук.

Василь Олексійович Степанченко
Степанченко Василь Олексійович.jpg
Народився 22 березня 1914(1914-03-22)
Веселе (Курська губернія)
Помер 7 вересня 1995(1995-09-07) (81 рік)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Діяльність авіакосмічний інженер
Alma mater Казанський авіаційний інститут
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

БіографіяРедагувати

Народився 22 березня 1914 року в багатодітній українській сім'ї в селі Веселому Курської губернії Російської імперії (нині село Глушковського району Курської області Російської Федерації).

У 1940 році з відзнакою закінчив Казанський авіаційний інститут. По закінченню вишу працював на Казанському авіазаводі, де пройшов трудовий шлях від майстра до заступника начальника виробництва.

У 19491954 роках — головний інженер Омського авіазаводу, де на той період було налагоджене серійне виробництво перших реактивних бомбардувальників Іл-28.

У 19541958 роках — генеральний директор Київського авіаційного заводу (нині завод «Авіант»). Під його керівництвом здійснено реконструкцію заводу, викликану підготовкою до серійного виробництва нових літаків Ан-24.

У 19581965 роках — 1-й заступник голови Київської Ради народного господарства (раднаргоспу).

У 1965 році знову призначений на посаду генерального директора Київського авіазаводу, яку він обіймав до 1979 року. У цей період виробничі потужності підприємства зросли більш ніж уп'ятеро, значно зросло виробництво літаків та іншої продукції. Під керівництвом В. О. Степанченка налагоджено серійний випуск літака Ан-2, випущено дослідні екземпляри першого широкофюзеляжного антонівського транспортного літака Ан-8, освоєно масовий випуск літаків Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-32, будівництво дослідних зразків — Ан-32, Ан-72, підготовлено до випуску Ан-124 «Руслан».

 
Надгробок на могилі Василя Степанченка

Помер 7 вересня 1995 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Сім'яРедагувати

Донька — кандидат мистецтвознавства, заступник голови Київської організації Національної спілки композиторів України Галина Степанченко, онука — заступник директора Міжнародного благодійного фонду «Дитяче серце» Ольга Нежиборець.

Нагороди та відзнакиРедагувати

У 1971 році Степанченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції, тричі орденом Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (25.03.1964), багатьма іншими орденами та медалями. Лауреат Державної премії України.

Вшанування пам'ятіРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати