Вікіпедія

Старий бульвар (Житомир)

Старий бульвар — бульвар в Корольовському районі Житомира.

Старий бульвар
 Україна
Населений пункт Житомир
Місцевість Старе місто
Район Корольовський
Загальні відомості
Протяжність 1,1 км
Поштові індекси 10008
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Інфраструктура
Забудова громадська,багатоповерхова житлова, малоповерхова житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap ↑2692156 ·R (Житомир)
Мапа
Мапа

Характеристики ред.

Розташування ред.

Знаходиться в центральній частині міста, в Старому місті, на теренах історичної місцевості, відомої в ХІХ столітті як Дівоче Поле. Кінець бульвару розташований на схилах Петровської Гори.[1] Починається з Великої Бердичівської вулиці, прямує на південний захід, завершується в Шодуарівському парку. Має перехрестя з вулицями Віктора Косенка та Університетською, Фещенка-Чопівського, Синельниківською та Шодуарівським провулком.

Забудова ред.

Старий бульвар з комплексом фонтанів і благоустроєм є пам'яткою архітектури місцевого значення.[2] Вагома частка житлової та громадської забудови вулиці представлена архітектурою другої половини ХІХ — початку ХХ століття.

Пам'ятки архітектури місцевого значення[3] ред.

  • № 7 — будівля окружного суду, 1893-1894 рр. побудови;
  • № 16/1 — особняк міського голови Житомира Івана Оскаровича Доманевського, 1904 року побудови[4];
  • № 22 — особняк родини де Шодуар (щойно виявлена пам'ятка архітектури місцевого значення), побудови початку ХХ століття;
  • № 34 — парк ім. Ю.О.Гагаріна, закладений в останній чверті ХІХ століття.

Пам'ятки монументального мистецтва[5]

  • Пам'ятка монументального мистецтва національного значення на розі вулиці Великої Бердичівської та Старого бульвару, 1899 року створення (охоронний номер 060001-Н). До 2023 року у реєстрах вказана як пам'ятник О.С. Пушкіну — російському поету. У 2023 році демонтовано
  • Пам’ятник викладачам та студентам сільськогосподарського інституту, які загинули в роки ВВВ — між будинками № 7 та № 9. Встановлений в 1967 році.
  • Пам’ятний знак працівникам органів внутрішніх справ, які загинули при виконанні службових обов’язків — біля будинку УМВСУ по Житомирській області. Встановлений в 1996 році.
  • Пам’ятний знак Г.О. Готовчицю — першому міністру України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС — на фасаді будинку № 12. Встановлений в 1996 році.

Історія ред.

Закладений у 1870-х роках згідно з генеральними планами міста середини ХІХ століття у переважно вільній від забудови місцевості Дівоче Поле, що до 1863 року належала жіночому католицькому монастиреві сестер-милосердя (шаріток). Забудова бульвару розпочалася наприкінці ХІХ століття. Первинна (історична) забудова значною мірою формувалася за рахунок будівництва елітних особняків та громадських будинків, серед яких, зокрема:

  • прибутковий будинок Шапіро — побудови другої половини ХІХ століття в стилі еклектизму, на розі з Великою Бердичівською вулицею[6];
  • будівля окружного суду — 1897 року будівництва в стилі модернізованого бароко[7] (нині головний корпус Поліського національного університету);
  • особняк Житомирського міського голови Старосвєтського — побудови кінця ХІХ століття, на розі з Пушкінською вулицею (знесений в 1994 році; фрагмент головного фасаду особняка збережено та вбудовано у головний фасад нової будівлі, зведеної у 1995 році)[8];
  • особняк Житомирського міського голови Доманевського — 1904 року побудови в стилі модерн[9];
  • особняк родини де Шодуар — побудови початку ХХ століття[3][10].

Поряд з вищенаведеними будівлями, наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття здійснювалося будівництво більш простих одноповерхових жтлових будинків садибного типу.

У розмовній практиці з кінця ХІХ століття містяни розділяли нинішній Старий бульвар на чотири частини в межах чотирьох кварталів, сформованих обабіч бульвару. Відлік розпочинався від Великої Бердичівської вулиці. Перший бульвар — в межах вулиць Великої Бердичівської й Пушкінської, Другий бульвар — між вулицями Пушкінською й Ніколаєвською (нині Фещенка-Чопівського), третій — в межах вулиць Ніколаєвської та Синельниківської, четвертий — від Синельниківської вулиці до берега Тетерева.

У 1899 році на вході до Першого бульвару урочисто відкрито перший в місті пам'ятник О.С. Пушкіну на добровільні внески житомирян.[11]

У 1922 році на Другому бульварі, навпроти будівлі колишнього Окружного суду постав пам'ятник Леніну.[12]

У 1931 році на початку Другого бульвару[13] відкрито пам'ятник Миколі Щорсу. Демонтований під час Другої світової війни.

До 1950-х років бульвар був довшим. На початку ХХ століття завершувався на березі річки Тетерів, до якої на схилі Петровської Гори спускався терасами, допоки не були побудовані сходи до річки. У 1939 році на Четвертому бульварі, перед входом до парку культури та відпочинку влаштовано колонаду, а також фонтан.[14] Наприкінці 1930-х років реконструйовані (за іншими даними побудовані[15]) сходи, що сполучили центральну алею парку з набережною річки Тетерів. Внаслідок реконструкції кінця 1940 — початку 1950-х років, Четвертий бульвар ліквідовано з приєднанням його початку, між провулком ІІІ Інтернаціоналу (нині Шодуарівським) та колонадою, до Третього бульвару, іншу ж його частину включено до складу міського парку культури та відпочинку у якості головної алеї, у відповідності до проєкту 1938 року.[16]

У 1950 — 1960-х роках забудова, представлена житловими будинками садибного типу, між ннішніми вулицями Великою Бердичівською та Фещенка-Чопівського, поступово замінювалася на чотири-, п'ятиповерхові житлові «сталінки» й «хрущовки».

У 1980 році була здійснена докорінна реконструкція бульвару з заміною покриттів, демонтажем залізобетонних огорож алей, встановленням стилізованих світильників у стилі «ретро». Наприкінці бульвару, вздовж схилу Петровської Гори, побудовано фонтан «Каскад».

В останні роки існування СРСР на місці знесених садиб між нинішніми вулицею Фещенка-Чопівського та Шодуарівським провулком розпочато побудову гастрольного театру на 1500 місць. Невдовзі будівництво було заморожене.[17] У 2014 році недобудову знесено, на території запланованого будівництва постала житлова багатоповерхівка.[18]

Історія зміни назв ред.

  • До 1919 року — Бульварна вулиця;
  • до 1953 року — вулиця Третього Інтернаціоналу;
  • 1953 — 1955 — вулиця Сталіна;
  • 1955 — 1961 — проспект Сталіна;
  • 1961 — 1967 — Жовтнева вулиця;
  • 1967 — 1988 — вулиця імені 50-річчя Жовтня;
  • 1988 — 1993 — Жовтневий бульвар;
  • з 1993 року — Старий бульвар.

Примітки ред.

  1. ↑ Житомирская лестница не уступает по высоте знаменитой Потемкинской.
  2. ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (uk-UA) . Процитовано 15 жовтня 2023.
  3. ↑ а б Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (uk-UA) . Процитовано 3 лютого 2023.
  4. ↑ Дубман, Борис. В поисках дома Доманевского. proza.ru. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  5. ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (uk-UA) . Процитовано 3 лютого 2023.
  6. ↑ инфо, Живой Журнал. Доходный дом Шапиро / dubman / Блоги. zhzh.info. Процитовано 30 жовтня 2023.
  7. ↑ инфо, Живой Журнал. История Житомир. Прогулка по Старому бульвару. zhzh.info. Процитовано 17 жовтня 2023.
  8. ↑ инфо, Живой Журнал. История Житомир. Прогулка по Старому бульвару. zhzh.info. Процитовано 17 жовтня 2023.
  9. ↑ инфо, Живой Журнал. В поисках дома Доманевского. zhzh.info. Процитовано 30 жовтня 2023.
  10. ↑ инфо, Живой Журнал. В поисках дома Доманевского. zhzh.info. Процитовано 30 жовтня 2023.
  11. ↑ Мокрицький, Георгій Павлович (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Житомир: Волинь. с. 212. ISBN 966-7390-04-7.
  12. ↑ инфо, Живой Журнал. История Житомир. Прогулка по Старому бульвару. zhzh.info. Процитовано 30 жовтня 2023. 7 ноября 1922 года в ознаменование 5-й годовщины Октябрьского переворота на аллее бульвара напротив здания бывшего Окружного суда, ставшего тогда уже Дворцом Труда (еще при жизни В.И. Ленина) был открыт памятник Ленину.
  13. ↑ Дубман, Борис. История Житомир. Прогулка по Старому бульвару. В начале аллеи Второго бульвара в ноябре 1931 года воздвигли памятник Николаю Щорсу. Скульптура Щорса на высоком пьедестале во весь рост в шинели, буденовке и с биноклем в руке была выполнена из бетона.
  14. ↑ Дубман, Борис. Колоннада у входа в парк. Уже 20 июня 1939 года та же газета пишет: «…перед парком культури і відпочинку красується художньо виконаний вхід з колонами і фонтаном».
  15. ↑ Дубман, Борис. Житомирская лестница не уступает по высоте знаменитой Потемкинской. Построили лестницу, вероятнее всего, в 1930-х годах, поскольку уже в феврале 1917-го года начались революции, потом Гражданская война, и было уже не до строительства. Судя по сохранившимся старым фотографиям, это конец 1930-х годов.
  16. ↑ Дубман, Борис. История Житомир. Прогулка по Старому бульвару. При реконструкции бульвара и парка в конце 1940-х и в начале 1950-х годов Четвертый бульвар ликвидировали, присоединив его начало (где теперь фонтан «Каскад») к Третьему бульвару, а остальная часть стала главной аллеей парка. В состав парка тогда также вошел и бывший сад Хорошанского с «Зеленым театром».
  17. ↑ Никулин, Владимир (2010). Музей космонавтики имени С.П. Королева в г. Житомире: История создания; Утерянные возможности. Житомир: Волинь. с. 200.
  18. ↑ инфо, Живой Журнал. Недостроенный «Гастрольный театр» в житомирском парке, полностью снесли под застройку многоэтажки. zhzh.info. Процитовано 31 жовтня 2023.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Старий_бульвар_(Житомир)&oldid=40828731