Станицин Віктор Якович

(Перенаправлено з Станіцин Віктор Якович)

Станицин Віктор Якович (рос. Станицын Виктор Яковлевич; справжнє прізвище — (рос.)Гёзе) (нар. 2 травня 1897(18970502), м. Катеринослав (нині — м. Дніпро, Україна), Російська імперія — 24 грудня 1976, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський російський актор, театральний режисер та педагог. Заслужений артист РСФСР (1933). Народний артист РРФСР (1938). Заслужений діяч мистецтв Північно-Осетинської АРСР (1946). Народний артист СРСР (1948). Лауреат Державної премії СРСР (1947, 1949 (за роль у фільмі «Третій удар»), 1951, 1952). Лауреат Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського (1974).

Станицин Віктор Якович
Народився 20 квітня (2 травня) 1897
Катеринослав, Російська імперія
Помер 24 грудня 1976(1976-12-24)[1] (79 років)
Москва, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Діяльність актор, театральний режисер, театральний педагог
Alma mater Друга студія ММТd
Заклад Друга студія ММТd, Московський художній театр і Школа-студія МХАТ
Роки діяльності з 1918
У шлюбі з Yelena Ponsovad
IMDb nm0822337
Нагороди та премії
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
народний артист СРСР народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР Сталінська премія Сталінська премія Сталінська премія Сталінська премія Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського

Зовнішні зображення
В.Я. Станицин в ролі Іллі Андрійовича Ростова у фільмі «Війна і мир» (1965—1967)

Життєпис ред.

Навчався у Другій студії МХАТу (19181924).

З 1924 року — актор, пізніше — режисер Московського художнього театру (МХАТ СРСР ім. М. Горького).

На сцені МХАТу зіграв безліч ролей.

Був одним з провідних педагогів Школи-студії МХАТ, а також — одним із членів художнього керівництва театру.

У кіно знімався рідко. Зіграв у фільмах: «Без вини винні» (1945), «Мертві душі» (1960, губернатор), «Війна і мир» (1967, Ілля Андрійович Ростов), в українській кінокартині «Третій удар» (1948, Ф. І. Толбухін, генерал армії) та ін.

Величезний внесок у кіно- та театральне мистецтво актора і режисера В. Я. Станицина відзначено державними нагородами.

Помер 23 грудня 1976 р. в Москві. Похований на Введенському (Німецькому) кладовищі.

Особисте життя ред.

У шлюбі з актрисою Оленою Понсовою у нього народилася дочка Ольга Станицина, згодом — провідна актриса Театру імені К. С. Станіславського.

Режисерські роботи ред.

(рос.)

  • 1934 — «Піквікський клуб» Ч. Діккенса
  • 1937 — «Простая девушка» Василия Шкваркина — Театр Сатиры
  • 1943 — «Последние дни» М. А. Булгакова (1943, совместно с В. О. Топорковым)
  • 1943 — «Русские люди» К. М. Симонова (1943, художественный руководитель постановки Н. П. Хмелёв, совместно с М. О. Кнебель)
  • 1945 — «Идеальный муж» О. Уайльда
  • 1947 — «Победители» Б. Ф. Чирскова
  • 1949 — «Домби и сын» по Ч. Диккенсу
  • 1950 — «Разлом» Б. А. Лавренёва
  • 1950 — «Вторая любовь» Е. Ю. Мальцева и Н. А. Венкстерн (совместно с С. К. Блинниковым)
  • 1957 — «Мария Стюарт» Ф. Шиллера
  • 1958 — «Вишнёвый сад» А. П. Чехова
  • 1973 — «На всякого мудреца довольно простоты» А. Н. Островского

Фільмографія ред.

Акторські роботи ред.

Режисерські роботи (постановник спектаклів) ред.

  • «Єдиний свідок» (1973, фільм-спектакль)
  • «Марія Стюарт» (1976, фільм-спектакль)
  • «На всякого мудреця досить простоти» (1976, фільм-спектакль)

Література ред.

  • Митці України. К., 1992. — С.549—550;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.557;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.717.

Посилання ред.

  1. https://www.mymovies.it/persone/-/113987