Станіслав Нарутович

Станіслав Нарутович (лит. : Stanislovas Narutavičius; 2 вересня 1862, Brewiki, 31 грудня 1932 Каунас) — польський юрист, великий землевласник у Жемайтії, литовський політик, член Таріби, сиґнатор акта про незалежність Литви, брат президента Речі Посполитої Габрієля Нарутовича.

Станіслав Нарутович
Stanislovas Narutavičius
Stanislovas Narutavicius.jpg
Народився 2 вересня 1862(1862-09-02)
Тельше, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер 31 грудня 1932(1932-12-31) (70 років)
Каунас, Литва
·самогубство
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Lithuania 1918-1940.png Литва
Діяльність юрист, журналіст
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Батько Ян Нарутович
Брати, сестри  • Габрієль Нарутович
У шлюбі з Іоанна з Білевичів
Діти Казимир Нарутович

БіографіяРедагувати

Походив зі шляхетної родини, яка впродовж поколінь жила в Жемайтії, батько Ян Нарутович був учасником повстання 1863 року. Після закінчення гімназії у Лієпаї вивчав право у Санкт-Петербурзькому державному університеті, де приєднався до польського студентського життя. Також займався журналістикою, видаючи у 1890 році газету «Tygodnik Powszechny» (Загальний тижневик).

Після повернення до Жемайтії вів культурну та освітню діяльність серед литовських селян. З вересня 1917 року член Таріби (Литовської Ради), був підписантом акта про незалежність Литви (16 лютого 1918). Вийшов з Ради на знак протесту проти поступок Німеччині. У 1919—1931 роках був радником у гміні Тельше.

Політичні поглядиРедагувати

У міжвоєнні роки був прибічником мирного розв'язання польсько-литовського конфлікту. Був, з одного боку, лобістом незалежності Литви, а з другого — вважався представником лояльної до Литви частини польського суспільства. До кінця життя не відрікся від польської культури або мови. Однак пролитовська орієнтація Станіслава Нарутовича була використана польськими правими політичними силами проти рідного брата — Габрієля Нарутовича і вплинула на настрої польського населення, що в результаті стало одним з чинників атмосфери перед замахом на першого польського президента.

СмертьРедагувати

Станіслав Нарутович заподіяв собі смерть у Каунасі 31 грудня 1932 року, розчарований сварливістю та роз'єднаністю поляків, політикою литовського уряду щодо поляків у Литві. Литовські історики вказують на здоров'я і приватне життя Станіслава Нарутовича як важливіші причини самогубства, ніж невдача у здійсненні його політичних намірів. Його син Казимир Нарутович (Kazimieras Narutavičius; (1904—1987)) намагався аж до розгортання ІІ Світової війни продовжувати справу батька.

Похований на кладовищі у маленькому місті Алседжяй.

РодинаРедагувати

Станіслав Нарутович був одружений з Іоанною Білевич (1868—1948) — двоюрідною сестрою Юзефа Пілсудського. Мали сина Казимира.