Станіслав Змачинський
Змачинський Станіслав Людвігович (02.01.1887-15.09.1992) - лікар-легенда, головний лікар Бобровицької районної лікарні (1946-1957), акушер-гінеколог вищої кваліфікаційної категорії, гомеопат, меценат.[1] Краплі Змачинського для лікування гаймориту використовують і нині.[2]
| Змачинський Станіслав Людвігович | |
|---|---|
| Народився | 2 січня 1887 Слуцький повіт (Російська імперія) |
| Помер | 15 вересня 1992 (105 років) Бобровиця |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР, Україна |
| Національність | Поляк |
| Відомий завдяки | медик |
| Нагороди | медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війни 1941–1945 рр.» |
Народився у Слуцькому повіті (нині Мінська область, Білорусь), ріс слабким і часто хворів. Почувши вирок земського лікаря, що він невиліковно хворий на сухоти, хлопець, узявши торбинку з хлібиною та цибулиною, вирішив померти у лісі, щоб не завдавати клопоту батькам. Жив у хвойному бору, харчуючись лише дарами лісу (було літо). А коли він повернувся додому, односельці його не впізнали - хвороба відступила.
У 1909 р. - Закінчив Київську фельдшерську школу і став фельдшером Слуцької повітової лікарні.
У 1936 р. - Закінчив Харківський медичний інститут.
"Дивом уник розстрілу НКВД"[3]
З 1937 року Змачинський на Чернігівщині. Став завідувачем Яблунівської медичної амбулаторії Прилуцького району.
Під час війни залишився на окупованій території. Поранених, яких залишали радянські війська, що відступали, розміщував по хатах селян. І вони видавали їх за своїх хворих родичів. Ліків майже не було, зцілював травами - допомагали знання, отримані ще в дитинстві (від мами, бабусі).
За свій подвиг з порятунку людей отримав медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війни 1941–1945 рр.»
1946 р. - Призначення на посаду головного лікаря Бобровицької центральної районної лікарні, яку він разом із колективом медичних працівників облаштовував у зруйнованих приміщеннях цукрозаводу м. Бобровиці. Доводилось і лікувати й будувати водночас. На цій посаді перебував до 1957 року, надалі продовжував працювати на посаді районного акушера-гінеколога, терапевта, невропатолога лікарні аж до 1973 року, коли він розміняв дев’ятий десяток років.
73-річному Станіславу Людвіговичу лікарі винесли смертельний вирок – рак гайморової пазухи. Вирішив не здаватися, лікуватися "силою духу" і травами. І хвороба знову відступила. За його рецептом виготовляють краплі для лікування гаймориту - Краплі Змачинського.
Відмінник охорони здоров'я СРСР, нагороджений почесною грамотою та медаллю Радянського фонду миру.
При активній матеріальній допомозі С. Л. Змачинського збудовано Бобровицький історико-краєзнавчий музей, де екскурсії завжди розпочинаються зверненням Станіслава Людвиговича Змачинського:
«Дорогий друже! Зупинись перед історією, вклонися їй. Корінням сильні дерева, люди – пам’яттю, народи – історією».
Лікар-унікум, котрий прожив 105 років, і навіть у 100-річному віці продовжував посильно надавати допомогу населенню як лікар-гомеопат.
Вшанування памʼяті.
ред.У 2015 році іменем лікаря Змачинського названо вулицю в м. Бобровиця - громада міста однозначно визначилася про необхідність вшанування його пам'яті.[4]
- ↑ (PDF) http://libkor.com.ua/storage/php/metod_mat_files/Znamenni_i_pamiatni_daty_Chernihivskoi_oblasti_na_2022.pdf.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б Управління охорони здоров'я | Чернігівської обласної державної адміністрації. uoz.cn.ua. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Василь Калита, "Феномен врача Станислава Змачинского". Медична газета "Здоровʼя України". Тематичний номер за лютий 2012 (PDF).
- ↑ У Бобровиці вже перейменували вулиці. А коли у Ніжині?. Головний сайт Ніжина, де ви знайдете всю інформацію про новини, події та історію міста (укр.). Процитовано 21 листопада 2023.