Стандартний гравітаційний параметр
У небесній механіці стандартний гравітаційний параметр μ астрономічного об'єкта є добутком гравітаційної сталої G і маси M небесного тіла.
| Небесне тіло | μ (м3 с−2) |
|---|---|
| Сонце | 1.32712440018(9)×1020[1] |
| Меркурій | 2.2032(9)×1013[2] |
| Венера | 3.24859(9)×1014 |
| Земля | 3.986004418(9)×1014 |
| Місяць | 4.9048695(9)×1012 |
| Марс | 4.282837(2)×1013[3] |
| Церера | 6.26325×1010[4][5][6] |
| Юпітер | 1.26686534(9)×1017 |
| Сатурн | 3.7931187(9)×1016 |
| Уран | 5.793939(9)×1015[7] |
| Нептун | 6.836529(9)×1015 |
| Плутон | 8.71(9)×1011[8] |
| Ерида | 1.108(9)×1012[9] |
Для декількох об'єктів Сонячної системи, значення μ відомо з більшою точністю ніж значення G або M.Оскільки здебільшого μ може вимірюватися із безпосередньо астрономічних спостережень, як це робилося в давнину. Розділення цієї величини на G і M повинно виконуватися вимірюванням сили тяжіння у лабораторних умовах, як це вперше було проведено у експерименті Кавендіша. У системі одиниць SI стандартний гравітаційний параметр вимірюється м3 с−2. Однак, у науковій літературі і навігації космічних кораблів частіше використовують км3 с−2.
Примітки ред.
- ↑ Astrodynamic Constants. NASA/JPL. 27 February 2009. Процитовано 27 July 2009.
- ↑ Anderson, John D.; Colombo, Giuseppe; Esposito, Pasquale B.; Lau, Eunice L.; Trager, Gayle B. (September 1987). The mass, gravity field, and ephemeris of Mercury. Icarus. 71 (3): 337—349. Bibcode:1987Icar...71..337A. doi:10.1016/0019-1035(87)90033-9.
- ↑ Mars Gravity Model 2011 (MGM2011). Western Australian Geodesy Group. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 19 березня 2018.
- ↑ Asteroid Ceres P_constants (PcK) SPICE kernel file. Процитовано 5 листопада 2015.
- ↑ E.V. Pitjeva (2005). High-Precision Ephemerides of Planets — EPM and Determination of Some Astronomical Constants (PDF). Solar System Research. 39 (3): 176. Bibcode:2005SoSyR..39..176P. doi:10.1007/s11208-005-0033-2. Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2012. Процитовано 19 березня 2018.
- ↑ D. T. Britt; D. Yeomans; K. Housen; G. Consolmagno (2002). Asteroid density, porosity, and structure (PDF). У W. Bottke; A. Cellino; P. Paolicchi; R.P. Binzel (ред.). Asteroids III. University of Arizona Press. с. 488.
- ↑ R.A. Jacobson; J.K. Campbell; A.H. Taylor; S.P. Synnott (1992). The masses of Uranus and its major satellites from Voyager tracking data and Earth-based Uranian satellite data. Astronomical Journal. 103 (6): 2068—2078. Bibcode:1992AJ....103.2068J. doi:10.1086/116211.
- ↑ M.W. Buie; W.M. Grundy; E.F. Young; L.A. Young та ін. (2006). Orbits and photometry of Pluto's satellites: Charon, S/2005 P1, and S/2005 P2. Astronomical Journal. 132: 290. arXiv:astro-ph/0512491. Bibcode:2006AJ....132..290B. doi:10.1086/504422.
- ↑ M.E. Brown; E.L. Schaller (2007). The Mass of Dwarf Planet Eris. Science. 316 (5831): 1586. Bibcode:2007Sci...316.1585B. doi:10.1126/science.1139415. PMID 17569855.