Срібний Бір (станція)

(Перенаправлено з Срібний Бор (станція))

Срібний Бір (рос. Серебряный Бор) — вузлова залізнична станція Малого кільця Московської залізниці у Москві. Входить до складу Московсько-Курського центру організації роботи залізничних станцій ДЦС-1 Московської дирекції управління рухом. За основним застосуванням є проміжною, за обсягом роботи віднесена до 4-го класу. Раніше була дільничною станцією. Розташована на межі районів Сокіл та Щукино, між вулицею Панфілова та Великим Волоколамським проїздом. Над північною горловиною станції пролягає Волоколамське шосе, над південною — вулиця Народного Ополчення.

Станція Срібний Бір

Мале кільце Московської залізниці
Московська залізниця
Москва

55°48′07″ пн. ш. 37°29′45″ сх. д. / 55.80194° пн. ш. 37.49583° сх. д. / 55.80194; 37.49583
Рік відкриття 1908 (117 років)
Тип проміжна
Платформ 4
Відстань до 47,1, км перетину з головним ходом Жовтневої залізниці
Код станції 198616 ?
Код «Експрес-3» ?
Послуги Залізнична станція
Мапа
Срібний Бір. Карта розташування: Москва
Срібний Бір
Срібний Бір
Срібний Бір на Вікісховищі

Інфраструктура

ред.

Від північної горловини станції відгалужується електрифікована сполучна гілка на станцію Підмосковна Ризького напрямку Московської залізниці вздовж вулиці Костянтина Царьова (початкова позначення — гілка № 28), до середини XX століття існувала друга гілка (гілка № 29) на Ризький напрямок, до платформи Покровсько-Стрешнєво). Від південної горловини відгалужується під'їзна колія до Курчатовського інституту і до промзони біля нього, що пролягає вздовж вулиці Берзарина.

Історія

ред.

Станція відкрита 19 липня 1908 року, від якої одночасно урочисто відкрито рух поїздів на Московській малій кільцевій залізниці[1]. Назва станції не пов'язана з лісопарком Срібний Бір, а походить від навколишнього лісового масиву[2].

Примітки

ред.
  1. Карен Агабабян. Инвесторов посчитают по осени. Гудок, Выпуск № 90 (25525). 2 червня 2014. [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
  2. Н. Н. Останкович. Путеводитель по Московской окружной железной дороге. — М., 1912. — С. 76.

Посилання

ред.