Відкрити головне меню

Спілка визволення фінських народностей

сфабрикований ОДПУ процес над провідними культурними діячами удмуртів, марійців та комі

Справа «Спілки визволення фінських народностей» (рос. Дело «Союза освобождения финских народностей» (СОФИН)) — сфабрикований ОДПУ процес над провідними культурними діячами удмуртів, марійців та комі.

ІсторіяРедагувати

На думку історика К. І. Куликова, справа Спілки визволення фінських народностей була інспірована для придушення невдоволення національною політикою СРСР та для підготовки провокацій проти Фінляндії.

Арешти у справі проводилися у 1932—1933 роках, безпосередньо після процесів Спілки визволення України, Спілки визволення Білорусі й паралельно справам панмонголістів, сибірських тюрків та ін.

У справі Спілки було заарештовано 28 людей — провідних письменників і науковців Удмуртії, Комі та Марій Ел. Серед репресованих були удмуртський поет Кузебай Герд, філолог комі Василь Литкін, марійський письменник Сергій Чавайн, засновник державності комі Дмитро Батієв[ru].

ЗвинуваченняРедагувати

 
Фіно-угорські народи. На карті не показана територія проживання самодійських народів, зокрема ненців, які жили на узбережжі Північного океану, і також входили у сферу інтересів фінських іредентистів, як і територія Архангельської області.

У обвинувальному висновку стверджувалося, що Спілка начебто була створена Кузебаєм Гердом на завдання фінських та естонських «інтервенціоністських кіл». Як стверджували фальсифікатори справи, Спілка мала підняти збройне повстання з ціллю відокремлення фіно-угорських автономій від СРСР та створення «Єдиної фіно-угорської федерації з демократичною формою правління».

Були зазначені такі завдання Спілки:

  1. Домогтися повного відділення від Росії і знищення Великої Росії як такої; домогтися повного відділення народів і околиць Росії у самостійні держави з тим, щоби Росія залишилась тільки як Великоросія навколо Москви. Боротьбу цю почати узгоджено з іноземним капіталом фінських країн;
  2. Спираючись на велику удмуртську буржуазію, розвинути в Удмуртії та на околицях великі капіталістичні підприємства;
  3. Об'єднатися з фінляндсько-естонським капіталом та увійти як самостійний домініон у Північно-фінську об'єднану державу;
  4. Розширити кордони Удмуртії, включивши сюди половину В'ятської губернії, Сарапул і Закамський район, Малмизький повіт і кордон впритул підвести до Комі області;
  5. Встановити диктатуру удмуртського населення над російським населенням Удмуртії, позбавивши російське населення більшості політичних прав;
  6. Утворити Удмуртський єпископат, скинути Радянську владу і Компартію.

Подальші репресіїРедагувати

У Мордовії тільки у справі «Мордовського блоку правих троцькістів і націоналістів» було засуджено близько ста державних та громадських діячів, у 1936 були репресовані співробітники удмуртських газет. Найбільшого масштабу репресії набули у 1937—1938 роках: окрім масових арештів та розстрілів, з національних шкіл було вилучено приблизно 80 % літератури.

Реабілітація засудженихРедагувати

Більшість засуджених було реабілітовано після смерті Сталіна у 1956—1958 роках.

Ряд репресованих шануються зараз як національні герої удмуртів, марійців та комі.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Куликов К. И. ДЕЛО «СОФИН» // Уральская Историческая Энциклопедия