Відкрити головне меню
Головна будівля арсенала (XIX століття)

Спрингфілдський арсенал (англ. Springfield Armory) — один з основних американських центрів з розробки та виробництва вогнепальної зброї, який знаходиться у місті Спрингфілд, штат Массачусетс. Був першим федеральним арсеналом США, функціонував з 1777 по 1968 рік. Тепер це музейний комплекс Springfield Armory National Historic Site.

Широко відомий як основний арсенал США під час Війни за незалежність, а потім — сцена конфронтації під час повстання Шейса. Спрінгфілдський арсенал став центром численних інноваційних технологій, які мали світове значення. Також на підприємстві застосовувались новітні методи ведення бізнесу, такі як погодинна оплата праці.

ІсторіяРедагувати

ЗаснуванняРедагувати

У 1777 році, під час американської війни за незалежність, Джордж Вашингтон схвалив місце для побудови збройового заводу. Спрінгфілд на той час був маленьким містечком в штаті Массачусетс, але перебував в дуже вигідному географічному положенні. Містечко лежало на перетині трьох річок (в тому числі великої річки Коннектикут), а також перетині основних доріг, які вели до Нью-Йорка, Олбані, Бостона. Спрінгфілд розташований на північ від першого водоспаду річки Коннектикут, який є занадто крутий, щоб по ньому переміщувались океанські судна. Таким чином місто було захищене від атак з моря.

У 1777 році американці заснували «Арсенал у Спрингфілді» для виготовлення патронів та лафетів для військових потреб. Під час революції в арсеналі зберігались мушкети, гармати та інша зброя. В тому ж році були побудовані бараки, склади та виробничі цехи. До 1780-х років Спрінгфілдський арсенал працював як основний арсенал США.

Через деякий час, коли виробництво стало важливішим, арсенал був розширений до другої зони на південь і на захід в Спрингфілді, де була доступна водна енергія. Приблизно в цей же час була побудована гребля на річці Мілл. Основні склади і ливарний цех були побудовані за греблею.

ВиробництвоРедагувати

1795—1891Редагувати

У 1795 році Спрінгфілдський арсенал випустив перший мушкет. Завдяки арсеналу Спрінгфілд невдовзі став національним центром винаходів та розробок. У 1819 році Томас Бланчард винайшов верстат для послідовного виробництва частин гвинтівок. Цей токарний верстат дозволяв використовувати працю некваліфікованих робітників, оскільки з-під верстата виходили однакові деталі неправильної форми. Це значно пришвидшило виробництво. Під час промислової революції в США на заводі активно впроваджувались машини, що дозволило розробити концепцію складальної лінії. Під час громадянської війни Спрінгфілдський арсенал знову набув важливої ролі, оскільки протягом 1861-1862 рр. залишався єдиним збройовим заводом в країні (інший завод — Harpers Ferry, який знаходився в Західній Вірджінії, був зруйнований), поки не був побудований Рок-Айлендський арсенал (Іллінойс).

У 1865 році майстр заводу представив нову казеннозарядну гвинтівку. Це був справжній прорив для американського виробника зброї, оскільки старі дульнозарядні гвинтівки вже не відповідали вимогам часу. У 1891 році уряд додав Спрінгфілдському арсеналу нову функцію — з цих пір арсенал ставав головним конструкторським бюро армії і місцем тестування нових зразків зброї.

Перша світова війнаРедагувати

На час, коли США вступила в Першу світову війну, на Спрингфілдському арсеналі було виготовлено приблизно 843 239 стандартних армійських гвинтівок Springfield M1903, але цього виявилось не достатньо для повного укомплектування армії. Під час війни в Спрингфілді було вироблено ще 265 620 таких гвинтівок. Крім того уряд підписав контракт на постачання гвинтівок M1917 Enfield, які разом з додатковими 47 251 гвинтівкою змогли повністю забезпечити Армію США. Також, за роки Першої світової війни в арсеналі було вироблено близько 25 000 пістолетів Colt M1911 (до того, як всі виробничі цехи були кинуті на виробництво гвинтівок M1903).

Джон Гаранд і Друга світова війнаРедагувати

У 1919 році 31-річний Джон Гаранд приїхав працювати в Спрінгфілдський арсенал, де почав розробляти проект напівавтоматичної гвинтівки. Далі були 5 років проектування і нарешті, в 1924 році, Джон представляє на розгляд військових свою гвинтівку, яка отримала назву M1 Garand. Армія взяла на озброєння цю гвинтівку в 1936 році, а вже наступного року почався її масовий випуск. Протягом всієї історії було вироблено більш як 4,5 млн копій цієї гвинтівки. Точність і довговічність зробили M1 Garand улюбленицею армії. Визначні командувачі американської армії визначали її абсолютні переваги над іншими аналогічними гвинтівками. Ось, що писав про неї генерал, командувач Третьою армією США Джордж Паттон:

« На мій погляд, M1 Garand найвизначніший засіб ведення війни з усіх коли-небудь створених. »

На жаль, солдати американської армії вступили в Другу світову війну ще з Springfield M1903, адже переозброєння на нові зразки закінчилось лише в 1943 році.

Повоєнний часРедагувати

Останньою стрілецькою зброєю, яка була винайдена на арсеналі була гвинтівка M14. M14 розвивалась протягом багатьох років в більш сучасну снайперську гвинтівку M21. Також арсенал активно виробляв зброю під час війни у В'єтнамі, в тому числі автоматичні гвинтівки M14 і гранатомети M79.

У 1968 році секретар оборони США Роберт Макнамара оголосив про закриття Спрінгфілдського арсеналу. Невдовзі частини заводу були продані, а сам арсенал став музейним комплекс Springfield Armory National Historic Site, яким він є по сьогодні.

Відома продукція і розробкиРедагувати

ДжерелаРедагувати