Відкрити головне меню

Справедли́ва війна́ (лат. bellum iustum, англ. just war, нім. gerechten Krieg) — морально допустима війна, яка відповідає певним критеріям. Теорія справедливої ​​війни оформилася в рамках середньовічної католицької теології до XIII століття в працях Августина і Фоми Аквінського, а також у протестантського мислителя Гуго Гроція, хоча її основи були закладені ще у Аристотеля і Цицерона. Справедлива війна допускає війну лише в певних випадках, займаючи проміжне положення між мілітаризмом і пацифізмом.

Головний етичний парадокс справедливої ​​війни — санкція на вбивство заради припинення вбивства.

Умови справедливої ​​війни

  • «Законна декларація»: війна повинна бути оголошена
  • Носити оборонний (а не агресивний) характер, захищати національний суверенітет і територіальну цілісність. Однак мислимі справедливі війни за межами своєї країни
  • Метою її повинен бути мир (а не знищення)
  • Переможець повинен проявляти великодушність до переможених (без ненависті)
  • Війна повинна бути останнім засобом

Іноді до правил справедливої ​​війни відносять не залучення цивільних осіб (на цьому особливо наполягає Резолюції ООН № 2444 від 19 грудня 1968), відмова від повалення уряду або розорення ворожої країни.

На цих підставах деякі християнські богослови вважають, що ядерна війна не може бути справедливою.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати