Eptatretus stoutii
| Eptatretus stoutii | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Eptatretus stoutii (Lockington, 1878) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Eptatretus stoutii — вид родини міксинових (Myxinidae).
Поширення ред.
Міксина поширена в абісальній зоні на півночі Тихого океану біля берегів Канади та США.
Опис ред.
Тіло завдовжки 35-42 см. Самці менші за самиць. Міксина на морді має щупальця, які дозволяють їй знайти їжу більш легко. У час небезпеки шкірні залози цієї міксини виділяють білок, який при реакції із водою перетворюється на слиз. Тіло тварини за лічені секунди покривається величезною кількістю слизу і міксина стає непривабливою для хижака.[1]
Спосіб життя ред.
Цей вид мешкає на континентальних шельфах і верхніх схилах на глибинах від 16-966 м. Цей вид живе дрібні мулисті і глинисті ґрунти.
Розмноження ред.
Дослідження статевих залоз показує, що нерест відбувається протягом усього року. Зрілі самиці відкладають, в середньому, 28 яєць до 5 мм у довжину. Копулятивний орган у цього виду відсутній.[2]
Живлення ред.
Eptatretus stoutii можна зустріти у тілах загиблих тварин (наприклад, китів та риб), які потрапили на велику (до одного кілометра) глибину. Він не тільки поїдає трупи, але і живе у них і навіть розмножується серед рештків, що розкладаються.
Раніше зоологи думали, що цей довгий і слизький "санітар" харчується так само, як і інші міксини, які, наблизившись до жертви (не важливо, живої або мертвої), проникають всередину за допомогою потужного язика, наділеного роговими зубцями, і поїдають м'язи і нутрощі, сидячи в виїденій "норі". Проте експерименти Кріса Гловера з Університету Кентербері у 2011 році, а також його колег з Канади показали, що, швидше за все, він, розташувавшись на трупі, всмоктує органічні речовини через шкірні покриви.[3][4]
Примітки ред.
- ↑ Theisen, Birgit. The Olfactory System in the Pacific Hagfishes Eptatretus stoutii, Eptatretus deani, and Myxine circifrons. Blackwell publishing. Процитовано 6 грудня 2011.
- ↑ Barbs, William. Pacific hagfish, Eptatretus stouti, and black hagfish, E. deani: The Oregon fishery and port... National Marine Fisheries Service. Процитовано 6 грудня 2011.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Bucking, Carol. Digestion under Duress: Nutrient Acquisition and Metabolism during Hypoxia in the Pacific Hagfish. Процитовано 6 грудня 2011.
- ↑ Barras, Colin. The hag with impeccable table manners. Процитовано 6 грудня 2011.[недоступне посилання з червня 2019]
|
Це незавершена стаття з іхтіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |