Церивастатин
Церивастатин — синтетичний гіполіпідемічний засіб, що належить до групи статинів, для перорального застосування. Був відкликаний із фармацевтичного ринку у 2001 році у зв'язку із виявленими важкими побічними ефектами.[1]
| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| (3R,5S,6E)-7-[4-(4-fluorophenyl)-5-(methoxymethyl)-2,6-bis(propan-2-yl)pyridin-3-yl]-3,5-dihydroxyhept-6-enoic acid | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | |
| PubChem | |
| DrugBank | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C26H34FNO5 |
| Мол. маса | 459,55 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | 60% |
| Метаболізм | гепатичний |
| Період напіврозпаду | 2-3 год. |
| Виділення | НД |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності | |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | перорально |
Фармакологічні властивості ред.
Церивастатин — колишній синтетичний гіполіпідемічний засіб, що належить до групи статинів, для перорального застосування. Механізм дії препарату полягав у блокуванні початкових стадій синтезу холестерину. Після перорального прийому церивастатин чинив основну дію в печінці, де конкурентно блокував фермент ГМГ-КоА-редуктазу, який каталізує перетворення ГМГ-КоА у мевалонат, що дозволяє блокувати біосинтез холестерину на початковій стадії. Церивастатин також пригнічував біосинтез ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів, ліпопротеїнів дуже низької щільності та підвищував вміст у крові ліпопротеїнів високої щільності, які мають антиатерогенний ефект. За своєю гіполіпідемічною дією церивастатин переважав інші синтезовані на той час статини.[2] Після впровадження у широку клінічну практику церивастатину у 1997 році[1] відмічено 52 випадки важкого рабдоміолізу із розвитком ниркової недостатності, переважно при сумісному застосуванні із фібратами (найчастіше гемфіброзилом).[3] Було зареєстровано також 32 смертельних випадки у США, і загальна кількість смертельних випадків у світі після застосування церивастатину сягнула 83 особи.[4] Частота смертельних випадків при застосуванні церивастатину була від 16 до 80 разів вищою, чим при застосуванні інших статинів.[5] Більшості загиблих хворих були призначені високі дози препарату (80 мг/добу). Іншою можливою причиною частих побічних ефектів церивастатину є те, що він є найбільш ліпофільним препаратом із групи статинів та найкраще проникав у тканини організму.[4] У зв'язку із частими важкими, у тому числі смертельними, побічними ефектами препарату, компанія Bayer, що володіла патентом на препарат, у серпні 2001 року вирішила відкликати церивастатин із аптечної мережі по усьому світу.[1] В Україні церивастатин був зареєстрований у 1998 році, але завезений для продажу в аптеках лише у червні 2001 року, і лише 30 упаковок препарату поступили у продажу в аптечну мережу. Серйозних побічних ефектів від застосування церивастатину на території України не було зареєстровано.[6]
Фармакодинаміка ред.
Церивастатин добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність препарату складає в середньому 60%. Церивастатин добре зв'язувався із білками плазми крові. Церивастатин накопичується у печінці, де метаболізується до активних та неактивних метаболітів. Дані за механізм виведення препарату відсутні. Період напіввиведення церивастатину становить 2—3 години.
Застосування препарату ред.
Церивастатин застосовувався при первинних гіперліпопротеїнеміях IIa и IIb типів (при неефективності дієтотерапії у пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення коронарного атеросклерозу) та гіперхолестеринемії.
Інші побічні ефекти ред.
При застосуванні церивастатину, крім рабдоміолізу, спостерігалися наступні побічні ефекти: головний біль, грипоподібний синдром, риніт, синусити, кашель, біль у животі, біль у суглобах та м'язах, біль у спині, порушення сну.
Визначені протипокази ред.
Церивастатин був протипоказаний при підвищеній чутливості до статинів, вагітності та годуванні грудьми, порушеннях функції печінки, стійкому підвищенні рівня активності трансаміназ в крові невідомої етіології, у дитячому віці. Церивастатин згідно рекомендацій фірми-виробника, було заборонено застосовувати із гемфіброзилом.[1]
Примітки ред.
- ↑ а б в г http://www.apteka.ua/article/14795 [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 18 вересня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Furberg CD, Pitt B. Withdrawal of cerivastatin from the world market. Curr Control Trials Cardiovasc Med 2001;2:205-207. PMID 11806796. (англ.)
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 18 вересня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Zeitlinger M, Müller M (2003). [Clinico-pharmacologic explanation models of cerivastatin associated rhabdomyolysis]. Wien Med Wochenschr (German) . 153 (11–12): 250—4. doi:10.1046/j.1563-258X.2003.03029.x. PMID 12879633. (англ.)
- ↑ http://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256aaa004eec74.html [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела ред.
- http://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_2475.htm [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- http://www.drugbank.ca/drugs/DB00439 [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.]