Фліге Ірина Анатоліївна
Іри́на Анато́ліївна Флі́ге (рос. Ирина Анатольевна Флиге, уроджена Федорова, у 1981—1999 роках — Рєзнікова, нар. 25 січня 1960 року, Ленінград) — російська правозахисниця, дослідниця історії державного терору, директорка НІЦ «Меморіал» у Санкт-Петербурзі (з 2002 року).
| Ірина Анатоліївна Фліге | |
|---|---|
 Ірина Фліге в офісі НІЦ «Меморіал» (2008) | |
| Ім'я при народженні | рос. Ирина Анатольевна Федорова |
| Народилася |
25 січня 1960 (64 роки) Ленінград, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР→ Росія |
| Місце проживання | Санкт-Петербург |
| Діяльність | правозахисниця, громадська діячка |
| Відома завдяки | дослідниця історії державного терору в СРСР |
| Alma mater | Ленінградський державний університет |
| Знання мов | російська |
| У шлюбі з | Веніамін Вікторович Іофе |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Народилася 25 січня 1960 року в Ленінграді. Закінчивши школу, 1977 року вступила на математико-механічний факультет Ленінградського державного університету, проте за рік залишила його, вступивши до Ленінградського кораблебудівного інституту, однак там не навчалася. Була учасницею молодіжної марксистської групи «Ліва опозиція» (1976—1979), тоді й познайомилася з Веніаміном Іофе.
Вийшла заміж 1978 року за дисидента Андрія Рєзнікова. Вступила 1981-го на факультет географії й геоекології ЛДУ, який закінчила 1988-го (мусила двічі брати академвідпустки: як багатодітна мати зазнала труднощів з розподілом на роботу після здобуття вищої освіти). На той час мала п'ятьох дітей. У 1980-х репресовано декого з її близьких і знайомих (чоловік, подруга Ірина Цуркова і її чоловік Аркадій Цурков, Валерій Ронкін, Сергій Хахаєв, Олександр Скобов).
Від середини 1980-х Ірина Фліге й Веніамін Іофе намагалися віднайти місця розстрілів соловецьких в'язнів 1937—1938 років[1]. Ірина 1988 року вступила до правозахисної організації «Меморіал» (тоді ще незареєстрованої), а з 1991-го працювала в ній. Обрана до правління Санкт-Петербурзького «Меморіалу» (1998), а з 2002-го — директорка НІЦ «Меморіал» у Санкт-Петербурзі.
Ініціювала втілення в життя ідеї встановити пам'ятник жертвам політичних репресій «Соловецький камінь» на Троїцькій площі в Санкт-Петербурзі[2]. Розшукувала й досліджувала місця розстрілів під Санкт-Петербургом (урочище Койранкангас)[3] і Медвеж'єгорськом у Карелії (1989—1992). Під час спільної експедиції з Веніаміном Іофе (Санкт-Петербург) і Юрієм Дмитрієвим (Петрозаводськ) дослідники віднайшли місце масових розстрілів людей — урочище Сандармох у Медвеж'єгорському районі (1997), де 27.10. — 4.11.1937 розстріляно 1111 в'язнів найбільшого в період Великого терору етапу Соловецької тюрми особливого призначення, серед них були сотні українців, зокрема й багато відомих митців з покоління «розстріляного відродження».
У 2008-му Український інститут національної пам'яті відзначив директорку НІЦ «Меморіал» І. Фліге подякою за плідну співпрацю в організації та забезпеченні участі делегацій громадськості у традиційних міжнародних днях пам'яті на меморіалі «Сандармох» (Карелія) і на Соловецьких островах[4]. У 2012-му активісти НІЦ «Меморіал» надали допомогу представникам українського «Соловецького братства» в установленні на Соловках пам'ятного знака українцям — жертвам репресій тоталітарного режиму.
З 1990-х І. Фліге бере участь у проведенні меморіальних заходів, зокрема днів пам'яті жертв політичних репресій, виступає на семінарах і конференціях з цих питань. Під керівництвом Ірини Фліге НІЦ «Меморіал» зробив вагомий внесок у проєкти «Віртуальний музей Гулагу», «Некрополь терору», створив архів, що містить у собі листи, щоденники, протоколи, світлини, звукові файли тощо. За останню роботу центр 2012 року відзначено міжнародною премією Freedom of Expression («Свобода вираження»)[5].
Авторка публікацій про ГУЛАГ і державний терор, 2019 року видала книжку «Сандормох. Драматургия смыслов» — одну з найважливіших праць з історії цього місця пам'яті.
Бібліографія ред.
- Ирина Флиге. «Булыжником в висок...». Из истории Соловецкого лагеря // Вестник «Мемориала». — СПб, 1995. — № 4/5. — С. 126—129. (рос.)
- Репрессии в период блокады Ленинграда // Вестник «Мемориала». — СПб., 1995. — № 4/5 (10/11). — С. 94—111 (рос.)
- Католическая коммуна на о. Анзер 1929–1932 // Вестник «Мемориала». — СПб., 2001. — № 6. — С. 140–166 (рос.)
- Дело А. А. Мейера // Звезда : журнал. — СПб : Художественная литература, 2006. — № 11. — ISSN 0321-1878. (рос.)
- Евгения Ярославская-Маркон. «Клянусь отомстить словом и кровью…» // Звезда : журнал. — СПб : Художественная литература, 2008. — № 1. — ISSN 0321-1878. (рос.)
- Дневник Веры Штейн в архиве ОГПУ: реконструкция биографии документа = Подг. и комм. Ирины Флиге, Татьяны Притыкиной // Русский Міръ : Альманах. — СПб : Русская культура, 2011. — № 6. — С. 82—89. (рос.)
- Факт и событие в биографиях Гулага: интерпретации в источниках // Право на имя: Биографика XX века. Чтения памяти Вениамина Иофе: Избранное. 2003—2012 / Отв. ред. Т. Б. Притыкина. — СПб., 2013. — С. 423—435. (рос.)
- Ирина Флиге. Сандормох. Драматургия смыслов. — СПб : Нестор-История, 2019. — 208 с. (рос.)
Нагороди ред.
- Офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Польщею» (17 грудня 2009, Польща)[6]
Примітки ред.
- ↑ Ирина Галкова. 10 вопросов о Сандармохе // Arzamas. — 2019. — Помилка: неправильний час. (рос.)
- ↑ Идея поставить камень с Соловков принадлежит Вениамину Иофе (рос.)
- ↑ Шевченко С. В. Архіпелаг особливого призначення. — Київ : Фенікс, 2006. — С. 58—60.
- ↑ Шевченко С. В. Північні прощі // Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 501
- ↑ Ирина Флиге: правдивая и полная информация о прошлом важна для свободы (рос.)
- ↑ POSTANOWIENIE PREZYDENTA RZECZYPOSPOLITEJ POLSKIEJ z dnia 17 grudnia 2009 r.
Джерела ред.
- Шевченко С. В. Архіпелаг особливого призначення. — Київ : Фенікс, 2006. — 368 с. — ISBN 966-651-327-7.
- Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013. — 592 с.: іл. ISBN 978-966-2530-59-9.
Посилання ред.
- Марголис А. Д.; Кобак А. В. Флиге Ирина Анатольевна. Энциклопедия Санкт-Петербурга. Международный благотворительный фонд им. Д. С. Лихачева, Институт Петра Великого. Процитовано 14 грудня 2020. (рос.)
- Флиге Ирина Анатольевна. Международный Мемориал. Процитовано 14 грудня 2020. (рос.)
- Ирина Флиге, Татьяна Шманкевич, Татьяна Косинова. У меня к этому времени была абсолютная независимость внутренняя... // Когита!ру. — 2018. — Помилка: неправильний час. (рос.)