Теофілюс Матульоніс
Теофілюс Матульоніс (лит. Teofilius Matulionis; 20 червня 1873, хутір Кударішкі, Алунтинської волості, Укмергського повіту, Росія — 20 серпня 1962, Шедува, Литва — архієпископ Кайшядориса Католицької церкви. Блаженний.
| Блаженний Теофілюс Матульоніс Teofilius Matulionis | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 9 січня 1943 — 20 серпня 1962 | ||
| Церква: | Римо-католицька церква | |
| Попередник: | Юозофас Кукта | |
| Наступник: | Юозасас Матюлайтіс-Лабукас (з 1991) | |
| ||
| 8 грудня 1928 — 9 січня 1943 | ||
| Діяльність: | католицький священник, священнослужитель, архієпископ, католицький єпископ | |
| Національність: | литовець | |
| Народження: | 20 червня 1873 хутір Кударішікі Атунтської волості, Укмерського повіту, Росія | |
| Смерть: | 20 серпня 1962 (89 років) Шедува, Радвілішкіський район}, Литва, | |
| Похований: | Собор Преображення Господня у Кайшядорисі | |
| Батько: | Юрґіс Матульоніс | |
| Мати: | Она Йочепіте-Матульонене | |
| Священство: | 17 березня 1900 | |
| Єп. хіротонія: | 9 лютого 1929 | |
|
Нагороди: | ||
  | ||
Родина, освіта ред.
Народився у селянській родині. Закінчив Римо-Католицьку духовну семінарію у Санкт-Петербурзі.
Священик ред.
- 1900 — священик, призначений вікарієм приходу Вапляни в деканаті Росиця.
- 1901 — адміністратор приходу в Бихові.
- 1907 — адміністратор приходу в Рикові.
- червень1910 — вікарій приходу приходу святої Катерини у Петербурзі.
- 1912 — завідувач каплиці в селі Олександрівському за Невського кордоном.
- 1914 — настоятель приходу при будівництві храму Святого серця Ісуса у Петрограді.
- березень 1923 — заарештований, один із підсудних на московському процесі над католицьким духовенством, засуджений до трьох років позбавлення волі.
- 1923—1926 — відбував покарання у Москві, у Сокольницькій та Лефортовській тюрмах.
- У 1926 повернувся до свого приходу, бува також адміністратором приходу в Коплино.
Єпископ ред.
8 грудня 1928 за ініціативи єпископа Антонія Малецького був призначений титулярним єпископом історичної єпархії на Таманському півострові Матрегі для того, щоб він став єпископом-коад'ютором, помічником Малецького і виконуючим його обов'язки у випадку можливого арешту. Апостольської адміністрації Лєнінґрада.
9 лютого 1929 був потаємно хіротонований Малецьким у Лєнінґраді. Однак Матульоніса заарештували раніше Малецького — 24 листопада 1929. Його звинуватили у нелегальних зв'язках з особами, що мешкають за кордоном, і у керівництві «підпільною національно-шовіністичною латиською школою».
13 вересня 1930 засуджений до 10 років позбавлення волі; термін відбував у Соловецьких таборах, разом з іншими католицькими священиками був у штрафному відрядженні на острів Анзер[2]. 22 липня 1932 заарештований у таборі за звинуваченням в участі створення антисовєцького угрупування. Слідство його характеризувало як одного із «ватажків, які надто сміливо і зухвало керували групою ксьондзів». На допитах поводився мужньо.
27 травня 1933 засуджений до одного року штрафного ізолятора. Однак вже у вересні 1933 був звільнений і висланий до Литви у рамках обміну політичними в'язнями.
Опинившись на волі, відвідав Рим, де отримав аудієнцію з Папою Пієм XI. Служив у Каунаській єпархії. Потім єпископом Кайдядорським — керував єпархією у роки Другої світової війни.
18 грудня 1946 — арештований окупаційною більшовицькою адміністрацією. Звинувачений у закликах до повалення більшовицького режиму. Рік перебував у підвалах КГБ у Вільнюсі.
27 вересня 1947 засуджений до семи років позбавлення волі з ураженням громадянських прав. Відбував покарання у Сіблагу, у 1948 у Владимирі.
У 1953 як інвалід ніби то звільнений і розміщений у будинку інвалідів в Зубово (Мордовія), хоча знаходився під пильним спостереженням. 5 травня 1956 — отримав можливість повернутися до Литви, але йому заборонили керувати єпархією і змусили жити в ізоляції у Шедуві. Не дивлячись на це, він у 1957 потаємно здійснив хіротонію в єпископи Винцентаса Сладкявічуса, який пізніше став другим литовським кардиналом. 9 лютого 1962 Папа Іван XXIII звів єпископа Матульоніса у сан архієпископа.
Нагороди ред.
- Великий командорський хрест Орден Хреста Витязя (7 червня 2006, посмертно)[3]
- Хрест Порятунку тих, хто гине (25 квітня 2003, посмертно)[4]
Пам'ять про архієпископа ред.
Похований у катедральному соборі Кайшядориса. У 1990 почався його беатифікаційний процес, беатифікація відбулася 25 червня 2017 у Вільнюсі на майдані поруч за катедральним собором[5] У 1994 бюст архієпископа Мутульоніса був встановлений у катедральному соборі Вильнюса.
Примітки ред.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Станислав Козлов-Струтинский, Павел Парфентьев. Глава XXI. Католичество в узах: католики на Соловках // История Католической Церкви в России. — Спб. : Белый камень, 2014. — С. 423-428. — 740 с. — ISBN 978-5-98974-014-7.
- ↑ Декрет Президента Литви від 7 червня 2006 № 648 (Інформація на офіційному сайті Президента Литви [Архівовано 24 січня 2015 у Wayback Machine.])(лит.)
- ↑ Декрет Президента Литви від 25 квітня 2003 № 58 (Інформація на офіційному сайті Президента Литви [Архівовано 24 січня 2015 у Wayback Machine.])(лит.)
- ↑ gaudete.ru. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
Література ред.
- Lietuvių dvasininkai kūrėjai. Kūriniai. Gyvenimai. Sudarytojas Ričardas Jakutis. Vilnius: UAB leidykla POLI, 2000. ISBN 9986-511-10-0. P. 650—651.(лит.)
Посилання ред.
- Arkivyskupas Teofilius Matulionis [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.](лит.)
- Archbishop Teofilo Matulionis на сайті catholic-hierarchy.org [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.](англ.)