Таран (знаряддя)
Тара́н (через сер.-в.-нім. tarant від італ. taranto(la) — «тарантул»)[1] — стінобитне знаряддя в Стародавньому світі, у вигляді колоди (із ялини або ясену), споряджене на кінці залізним або бронзовим наконечником, що використовувалося при облозі міст, для руйнування стін, веж та інших споруд. Ручний таран у римлян відомий під назвою «баран» (лат. aries).
Конструкція і спосіб використання ред.
Ударна колода приводилася до дії або вручну, або за допомогою ланцюгів і канатів, якими таран підвішувався до рами. В останньому випадку використання полегшувалося тим, що була відсутня необхідність утримувати важку колоду у висячому положенні вручну. Кількість солдатів, необхідна для використання тарана, доходило до 100.
Для більш зручного пересування тарана і надійного захисту солдат, що приводили його до руху, влаштовувався навіс на колесах, під яким встановлювалося знаряддя. Нерідко рухомий навіс складався з декількох поверхів (облогова вежа), на кожному з яких розміщувався окремий таран для пролому стіни відразу на декількох рівнях.
Давньоєврейську історик I століття н. е. Йосип Флавій дає опис цієї машини як безпосередній свідок, так як він сам був присутній при облозі римлянами єврейських міст:
|
Це — жахлива балка, схожа на корабельну щоглу і забезпечена міцним залізним наконечником на зразок баранячої голови, від якої вона і отримала свою назву; посередині вона на товстих канатах підвішується до іншої поперечної балки, яка лежить обома своїми кінцями на міцних стовпах. Відтягнутий багатьма воїнами назад і кинутий поєднаними силами вперед, він своїм залізним кінцем вражає стіну. Немає тієї фортеці, немає тієї стіни, яка була б настільки міцна, щоб могла протистояти повтореним ударам «барана», якщо вона і витримує перші його поштовхи... ...У той час, коли ніхто таким чином не міг наважитися зійти на стіну, одна частина солдат притягла сюди таран, який для захисту робітників і машин був покритий суцільною покрівлею, сплетеною з верби і обтягнутою зверху шкірою. При першому ж ударі стіна затремтіла і всередині міста пролунав страшний крик, точно воно вже було підкорене.[2] | 
|
Йосип Флавій розповів і про методи протидії тарану. Спочатку обложені євреї спускали мішки з половою на мотузках, щоб підставити їх під головку тарана і, таким чином, пом'якшити його удар. Коли ж римляни навчилися перерізати мотузки і відновили методичне руйнування стіни, євреї зробили вилазку і спалили таран. Один із захисників міста зумів навіть відбити наконечник тарана точним попаданням важкого каменю з високої стіни.
Історія тарана ред.
Існують монументальні зображення, які свідчать про те, що таран і навіси (так звані «черепахи») були відомі ще ассирійцям.
Римський автор I ст. до н. е. Вітрувій у своєму трактаті приписує винахід тарана карфагенянам під час облоги ними іспанського міста Кадіса[3]. Карфагеняни розбили колодою якусь будівлю, що наштовхнуло Пефасмена, корабельного майстра з Тіра, на ідею підвісити колоду. За допомогою винаходу карфагеняни зруйнували стіни Кадіса. Час цієї події невідомо. Кедрас з Халкедона помістив таран до дерев'яної конструкції на колесах (так звану «черепаху»[4]) і закрив її для захисту шкірами биків. Потім Вітрувій переходить відразу до македонського царя Філіппа II, який до 340 до н. е. застосував тарани при облозі грецького міста Візантій. Ту ж історію повторює Афіней Механік, сучасник Вітрувія.
Пліній Старший як автор першого досвіду застосування «черепахи» греками згадує Артемона з Клазомен. Фукідід описує застосування тарана під час облоги Платеї, тобто за кілька десятків років до Філіппа II.
Римляни навчилися у греків мистецтву будівництва таранів і вперше використали їх під час облоги Сиракуз, під час Другої Пунічної війни. Один з двох таранів вимагав для свого пересування 6 000 легіонерів.
На думку Вегеція, автора IV століття, таран названий «бараном» (лат. aries), оскільки копіює тактику нападу цієї тварини. Навіс називається «черепахою», оскільки з тараном схожий на черепаху, яка висуває і ховає голову і шию під панциром (так само називалося і характерне шикування піхоти). Відомі знахідки масивних наконечників для таранів, які виконані у вигляді баранячої голови.
Примітки ред.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Йосип Флавій, «Юдейська війна», 3.7.19
- ↑ Вітрувій, De architectura, 10.13
- ↑ Баран, стенобитное орудие // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Джерела ред.
- Губайдуллин А. М. Фортификационный словарь. — Казань: Институт истории АН РТ, 2003. (рос.)
Посилання ред.
- Таран // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1878. — 1000 екз.
- Таран // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.