Судовий нагляд
Судовий нагляд — діяльність судової влади з перевірки законності дій і рішень усіх гілок державної влади. У межах своїх повноважень суди можуть ухвалювати рішення про скасування актів законодавчої і виконавчої влади, ґрунтуючись на чинній конституції і законодавстві. Судовий нагляд є одним із засобів стримувань і противаг у розподілі влади: влада судової системи слугує для нагляду за законодавчою і виконавчою владами, коли останні перевищують свої повноваження. Залежно від національного законодавства область дії судового нагляду в різних країнах може помітно відрізнятися.
Загальні принципи ред.
Судовий нагляд може бути зрозумілим у контексті двох різних, але паралельних, правових системах, цивільного права і загального права, а також дві різні теорії демократії про те, яким чином уряд має бути організований з урахуванням принципів і доктрин законодавчих переваг і поділу влади.
По-перше, дві правові системи, цивільне право і загальне право, мають різні уявлення про судовий нагляд. Судді загального права розглядаються як джерела права, здатні створювати нові правові принципи, а також здатні відкидати правові принципи, що втратили чинність. У цивільно-правовій традиції, суддів розглядають, як тих, хто застосовує закон, не маючи можливості створювати (або знищувати) правові принципи.
По-друге, ідея поділу влади — це ще одна теорія про те, як повинен бути організований уряд демократичного суспільства. На відміну від законодавчої переваги, ідея поділу влади вперше була введена бароном де Монтеск'є; це було пізніше закріплено у США за рішення Верховного Суду у справі Марбері проти Медісона під головуванням Джона Маршалла. Поділ влади ґрунтується на ідеї, що жодна гілка влади не повинна мати можливості панувати над будь-якою іншою без належної правової процедури; кожна гілка влади повинна перевіряти повноваження інших гілок влади, тим самим створюючи регулюючий баланс між усіма гілками влади. Ключем до цієї ідеї є стримування і противаги. У США судовий нагляд є ключовим способом перевірити повноваження двох інших гілок влади судової системи.
Відмінності у організації «демократичних» товариств призвело до різних точок зору судового розгляду з суспільством заснованого на загальному праві і з тими, хто наголошує поділ влади з використовуванням судового нагляду. Тим не менш, у багатьох країнах, чиї правові системи засновані на ідеї верховенства законодавчої влади, дізналися про можливі небезпеки та обмеження довіривши владу виключно до законодавчої гілки влади. У багатьох країнах з цивільно-правової системи прийняло форму судового нагляду, щоб зупинити тиранію більшості.
Ще одна причина, чому судовий нагляд слід розуміти в контексті розвитку двох різних правових систем (цивільне і загальне право) і двох теорій демократії (законодавча влада і розподіл влади) полягає у тому, що в деяких країнах системи загального права не мають судового нагляду основного законодавства. Хоча система загального права присутня у Сполученому Королівстві, але країна як і раніше має сильну прихильність до верховенства законодавчої влади; отже, судді у Великій Британії не мають права скасовувати закони. Однак, оскільки Велика Британія стала членом Європейського Союзу, спостерігається протиріччя між тенденцією до законодавчої влади і до правової системи ЄС, що зокрема дає Суду Справедливості Європейського Союзу повноваження судового нагляду.
Адміністративні акти ред.
Більшість сучасних правових систем дозволяють суду розгляд адміністративних актів (рішення державних органів, наприклад рішення про надання субсидії або відкликати вид на проживання). У більшості систем це також включає у себе огляд вторинного законодавства (юридично обов'язкові правила загального застосування прийнятих адміністративними органами). Деякі країни (зокрема Франція і Німеччина) запровадили систему адміністративних судів, які призначені для вирішення спорів між представниками громадськості та адміністрації. В інших країнах (включаючи Сполучені Штати та Сполучене Королівство) судовий контроль здійснюється за допомогою звичайних цивільних судів, хоча це може бути делеговано спеціалізованими колегіями цих судів (наприклад, адміністративний суд у Вищому суді Англії та Уельсу). США використовує змішану систему, у якій деякі адміністративні рішення перевіряються в Окружних судах Сполучених Штатів (які є загальними судами першої інстанції), деякі з них розглянуті безпосередньо Апеляційними судами Сполучених Штатів, а інші розглядаються спеціалізованими трибуналами, такі, як Апеляційний суд Сполучених Штатів Вимог Ветеранів (який, незважаючи на свою назву, не є технічно частиною Федеральної судової влади). Перш ніж прохання про судовий перегляд адміністративного акта подається до суду, повинні бути виконані визначені попередні умови (наприклад, самостійна скарга до влади). У більшості країнах суди застосовують особливі процедури по адміністративних справах.
Основне законодавство ред.
Існує три основні підходи до судової перевірки конституційності основного законодавства, тобто законів, прийнятих безпосередньо виборним законодавчим органом:
Без розгляду будь-яких судів ред.
Деякі країни не допускають розгляд законності основного законодавства. У Сполученому Королівстві статут не може бути скасовано відповідно до доктрини парламентського суверенітету. Інший приклад — Нідерланди, де Конституція прямо забороняє судам виносити рішення з питання про конституційність законів.[1]
Розгляд загальними судами ред.
У ряді країн судовий нагляд за законодавчою владою можуть здійснювати будь-які суди, що володіють необхідним статусом, при цьому Верховний суд країни грає роль вищої наглядової інстанції. У США судовий нагляд відноситься перш за все до розгляду конституційності законів, особливо Верховного Суду США. Це проводилося у разі Марбери проти Медисона, який постав перед Верховним судом у 1803 році. Аналогічна система була також прийнята в Австралії.[2]
Розгляд спеціалізованого суду ред.
У 1920 році, Чехословаччина першою прийняла систему судового контролю, що зосереджувалася в окремому уповноваженому органі, Конституційному Суду — як пише Ганс Кельзен, провідний юрист того часу. Ця система була прийнята пізніше в Австрії і стала відома як Австрійська система, яка застосовується в ряді інших країн, зокрема в Україні. В цих системах, інші суди не компетентні у питанні про конституційність основних законів; однак, вони часто можуть ініціювати процес розгляду Конституційного Суду.[3]
Росія застосовує змішану модель судів всіх рівнів (за типом США), як федеральних, так і державних, що уповноважені розглядати основне законодавство та оголошувати його конституційність, але, як і в Чехії, існує також Конституційний суд. Різниця полягає в тому, що у першому випадку, рішення про адекватність цього закону до Конституції Російської Федерації тільки пов'язує сторони в судовому процесі; у другому — рішення суду повинно супроводжуватися суддями та державними службовцями всіх рівнів.
У певних юрисдикціях ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Artikel 120. Netherlands Constitution (нід.).
- ↑ Australian Communist Party v Commonwealth (1951) 83 CLR 1 AustLII
- ↑ The strength of the combination Government — Parliament … far from outperform the reasons of the Constitutional scrutiny, makes the judicial review more necessary than ever: Buonomo, Giampiero (2006). Peculato d'uso: perché il condannato non può fare il Sindaco. Dalla Consulta "no" ai Dl senza necessità e urgenza. Diritto&Giustizia edizione online (італ.). Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 10 грудня 2016.
Література ред.
- Едвард С. Корвін, The Doctrine of Judicial Review: Its Legal and Historical Basis and Other Essays (Доктрина Судового Контролю: Правова та Історична основи та інші есе). Пискетеуей, Нью-Джерсі: Transaction Publishers, 2014.
Посилання ред.
- Наглядне провадження // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Judicial Review: A Legal Guide
- Corrado, Michael Louis (2005). Comparative Constitutional Law: Cases and Materials. ISBN 0-89089-710-7. (Country by country case studies)(англ.)
- N. Jayapalan (1999). Modern Governments. Atlantic Publishers and Distributors. ISBN 978-81-7156-837-6. (Порівняння сучасних конституцій)(англ.)
- Beatty, David M (1994). Human rights and judicial review. Martinus Nijhoff Publishers. ISBN 978-0-7923-2968-8. (Порівняння національних доктрин судових наглядів)
- Wolfe, Christopher (1994). The American doctrine of judicial supremacy. Rowman & Littlefield. ISBN 978-0-8226-3026-5. (Ця книга простежує історію доктрини міжнародної/порівняльної тенденції)(англ.)
- Vanberg, Georg (2005). Constitutional Review in Comparative Perspective. The politics of constitutional review in Germany. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-83647-0.(Наслідки політики в області законодавства Німеччини)(англ.)
- Galera, S. (ed.), Judicial Review. A Comparative Analysis inside the European Legal System, Council of Europe, 2010, ISBN 978-92-871-6723-1, [1](англ.)