Сидоренко Володимир Петрович
Володимир Петрович Сидоренко (нар. 23 вересня 1976, Енергодар) — український боксер-професіонал, що виступав в легшій (Bantamweight) ваговій категорії. Бронзовий призер літніх олімпійських ігор 2000, чемпіон Європи (1998, 2000), срібний призер чемпіонату світу (2001), чемпіон світу за версією WBA (2005—2008).
Володимир Сидоренко  | ||
|---|---|---|
| Загальна інформація | ||
| Повне ім'я | Володимир Петрович Сидоренко | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Народився |
23 вересня 1976 (47 років) Енергодар Україна | |
| Проживання | Гамбург Німеччина | |
| Alma mater | Запорізький національний університет | |
| Вагова категорія | Легша вага (англ. bantamweight) | |
| Стійка | Правша | |
| Зріст | 162 см | |
| Стиль | ортодокс | |
| Нагороди |
| |
| Професіональна кар'єра | ||
| Перший бій | 3 листопада 2001 | |
| Останній бій | 4 грудня 2010 | |
| Пояс | WBA (2005—2008) | |
| Боїв | 27 | |
| Перемог | 22 | |
| Перемог нокаутом | 7 | |
| Поразок | 3 | |
| Не відбулося | 0 | |
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Представник Україна
| |||
| Бокс | |||
| Олімпійські ігри | |||
| Бронза | 2000 Сідней | найлегша | |
| Чемпіонат світу з боксу | |||
| Срібло | 2001 Белфаст | найлегша | |
| Чемпіонат Європи з боксу | |||
| Золото | 1998 Мінськ | найлегша | |
| Золото | 2000 Тампере | найлегша | |
Заслужений майстер спорту України.
Володимир — брат-близнюк Валерія Сидоренко, теж боксера, чемпіона Європи серед любителів.
Перший тренер — Манзуля Володимир Романович.
Біографія ред.
Володимиру, як і його брату Валерію, захоплення спортом з ранніх років прищепив батько — Петро Петрович, який працював в той час тренером по боротьбі самбо. Після того, як батько завершив тренерську роботу, брати перейшли в секцію боротьби дзюдо, а потім в секцію вільної боротьби. Боксерська кар'єра братів почалась в 1988 році, в 12-річному віці, коли школа боксу в Енергодарі була однією з найкращих в області. Брати попали до рук молодого, але вже досить досвідченого тренера Володимира Романовича Манзулі, який побачив в хлопцях талант і виховав в них дух справжніх чемпіонів. «Спочатку бокс був лише захопленням», — згадував Володимир. «Але тренер поступово підвів нас до того, що бокс — це спорт. Дехто приходив на заняття, отримував но носі і більше не повертався. А тренер вчив нас захищатися. У нас були дуже гарні і складні тренування. Ми цілком віддавали себе боксу».
Після численних зборів, тренувань і вдалих виступів на змаганнях брати в 1993 році попадають до складу національної збірної України. А через рік призиваються в армію, у київську 220-ту спортроту Центрального Спортивного Клуба Армії (ЦСКА). Тренер спортклубу Вадим Олексійович Золотарьов був другом Володимира Романовича і вони, в тренерському тандемі почали тренувати братів Сидоренко до завершення їх любительської кар'єри.
Аматорська кар'єра ред.
За роки служби брати Сидоренко взяли участь у 4-ох чемпіонатах світу серед військовослужбовців. Володимир на 3-ох чемпіонатах світу став чемпіоном: в 1995 році в Італії, в 1997 році в США, в 1999 році в Німеччині. За час любительської кар'єри Володимир ставав переможцем матчевих зустрічей США — Україна і Україна — Куба. На чемпіонаті світу 1997 програв в першому бою Ігорю Самойленко (Молдова) — 6-7. 1998 року в Мінську (Білорусь) і 2000 року в Тампере (Фінляндія) Володимир став чемпіоном Європи.
Чемпіонат Європи 1998 ред.
- В 1/8 фіналу переміг Даніеля Заячковського (Польща) — 8-1
- В 1/4 фіналу переміг Агасі Агагюльогли (Туреччина) — 5-4
- В півфіналі переміг Рамаза Газашвілі (Грузія) — 3-1
- В фіналі переміг Ільфата Рязапова (Росія) — 5-0
На чемпіонаті світу 1999 переміг в 1/8 Равката Єралієва (Узбекистан), а в 1/4 поступився румуну Вальдемару Кукеряну.
Чемпіонат Європи 2000 ред.
- В 1/4 фіналу переміг Халіл Ібрагім Турана (Туреччина) — 7-3
- В півфіналі переміг Севдаліна Христова (Болгарія) — 9-1
- В фіналі переміг Богдана Добреску (Румунія) — 9-1
Володимир Сидоренко взяв участь в Літніх Олімпійських іграх 2000 в Сіднеї (Австралія), де був капітаном Олімпійської збірної України по боксу. У ваговій категорії до 51 кг він став бронзовим призером.
Олімпійські ігри 2000
- 1/16 фіналу. Переміг Даніеля Понсе (Мексика) 16-8
- 1/8 фіналу. Переміг Омара Нарваеса (Аргентина) 16-10
- 1/4 фіналу. Переміг Анджея Ржаного (Польща) RSC
- 1/2 фіналу. Програв Віджану Понлід (Таїланд) 11-14
Виступив на чемпіонаті світу 2001 року в Белфасті (Ірландія), де став срібним призером.
Чемпіонат світу 2001 ред.
- В 1/16 фіналу переміг Ліама Канінгема (Ірландія)
- В 1/8 фіналу переміг Маікро Ромеро (Куба) — 21-20
- В 1/4 фіналу переміг Вардана Закаряна (Німеччина) — 34-24
- В півфіналі переміг Георгія Балакшина (Росія) — 25-6
- В фіналі програв Жерому Тома (Франція) — 29-38
Професіональна кар'єра ред.
В кінці 2001 року Володимир підписав контракт з професійним клубом «UNIVERSUM-BOX-PROMOTION», де почалася його професіональна кар'єра.
18 травня 2004 року завдав поразки до того непереможному ганцю Джозефу Агбеко.
26 лютого 2005 року в бою проти мексиканця Хуліо Зарате виборов вакантний пояс WBA в легшій вазі,[1] який успішно захистив шість разів.
15 липня 2005 року завдав першої поразки до того непереможному тайському боксеру Пунсовату Кратінгдаєнгджіму.[2]
Втратив титул чемпіона 31 травня 2008 року в бою проти панамця Ансельмо Морено.[3] 2 травня 2009 року в реванші знов зазнав поразки від Морено, не зумівши повернути звання чемпіона.[4]
Турнір на призи братів Сидоренків ред.
Разом з братом-близнюком заснував щорічний Турнір на призи братів Сидоренків. Перші три турніри були проведені в м. Енергодар. З 2008 року проводилися восени в м. Севастополь.
Після завершення виступів ред.
У 2000-х та на початку 2010-х років жив у місті Севастополь, де відкрив школу боксу братів Сидоренків. Кілька років провів у Києві, працював генеральним секретарем Київської міської федерації боксу.
З 05.04.2017 в.о. директора Державного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр», засновником якого є Міністерство молоді та спорту України[5].
З 22.04.2019 в.о. директора Державного підприємства «Спортивна аптека»[6].
На місцевих виборах в Україні 2020 балотувався в мери Енергодару.[7]
Указом від 12 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський позбавив Володимира Сидоренка державної стипендії[8]. Причина в Указі не вказана, але в пресі зазначається, що Володимир піж час повномасштабної війни живе в окупованому Криму, в Севастополі[9].
Особисте життя ред.
Одружений на Шпаковській Наталії Федорівні, має сина Сидоренко Платона Володимировича та доньку Сидоренко Софію Володимирівну. Усі є громадянами Росії.
Державні нагороди ред.
- Орден «За заслуги» III ст — За досягнення вагомих спортивних результатів на XXVII літніх Олімпійських іграх в Сіднеї.[10]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Сидоренко стал чемпионом мира по версии WBA. podrobnosti. 28 лютого 2005. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Владимир Сидоренко отстоял титул чемпиона мира! - Мировой бокс - Новости бокса - BOXNEWS.com.ua. www.boxnews.com.ua. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Сидоренко уступил Морено титул чемпиона WBA в легчайшем весе. Sports.ru. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Сидоренко вновь проиграл Морено. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Перегляд декларації | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua. Процитовано 23 жовтня 2019.
- ↑ PEP: Сидоренко Володимир Петрович, Державне підприємство "Спортивна аптека", Керівник. PEP.org.ua (укр.). Процитовано 23 жовтня 2019.
- ↑ Володимир Сидоренко: «Під час спортивної кар’єри слово Енергодар було написане на моїх шортах»: Федерація боксу України. fbu.org.ua. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №323/2023.
- ↑ Живуть під владою окупанта: Зеленський забрав стипендії у двох олімпійських призерів з боксу. 24 Канал (укр.). 26 червня 2023. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ zakon.rada.gov.ua https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1114/2000#Text. Процитовано 4 жовтня 2020.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)