Савранський ліс

ландшафтний заказник в Одеській області

Савра́нський Ліс — ландшафтний заказник загальнодержавного значення в Україні (з 1984). Розташований у Подільському районі Одеської області, поблизу смт Саврань.

Савранський Ліс (заказник)
лісова дорога
лісова дорога
лісова дорога
48°04′59″ пн. ш. 30°04′59″ сх. д. / 48.08333333002777721° пн. ш. 30.08333333002777721° сх. д. / 48.08333333002777721; 30.08333333002777721Координати: 48°04′59″ пн. ш. 30°04′59″ сх. д. / 48.08333333002777721° пн. ш. 30.08333333002777721° сх. д. / 48.08333333002777721; 30.08333333002777721
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Одеська область,
Подільський район,
Савранська громада
Найближче місто смт Саврань
Площа 8397 га
Засновано 1974 р.
Оператор Савранський держлісгосп, Осичанське лісництво, Савранське лісництво, Слюсарівське лісництво
Савранський ліс. Карта розташування: Одеська область
Савранський ліс
Савранський ліс (Одеська область)
Мапа

CMNS: Савранський ліс у Вікісховищі

Опис ред.

Площа 8397,0 га. Розташований у кварталах 1—40 Савранського лісництва, кварталах 1—3, 5—16, 19—71 Слюсарівського лісництва, кварталах 1—34 Осичанського лісництва державного підприємства «Савранське лісове господарство» (Савранський лісгосп; донедавна перебував у віданні Балтського лісгоспзагу). Заказник створено в 1974 р за постановою Ради Міністрів України від 28.10.74 р. № 500, перезатверджено постановою Ради Міністрів України від 07.01.85 р. № 5. Межі заказника регламентуються розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 18.02.2008 № 63/А-2008.[1]

Заказник створений для охорони одного з найбільших в Україні масивів дубових лісів, розташованих на межі лісостепу і степу. Має важливе ґрунтозахисне та водоохоронне значення.

Географічно «Савранський Ліс» розташований на правому березі річки Південний Буг, біля кордону Одеської та Кіровоградської областей. Основною лісоутворюючою породою є дуб звичайний, у домішці — липа серцелиста, клен польовий, клен татарський, граб звичайний, черешня, в'яз гладенький; трапляються береза, сосна (у вигляді окремих лісів і перелісків). Підлісок утворюють бруслина, дерен, глід, ліщина. Всього у флорі Савранського лісу налічується близько 40 видів дерев і чагарників та понад 400 видів трав'яних рослин.

Особливу наукову цінність становлять окремі ділянки дуба скельного, що росте на буроземах, а також 500-річні екземпляри дуба звичайного. В «Савранському Лісі» трапляється ряд понтійських, середземноморських та середньоєвропейських видів рослин. Багатий тваринний світ заказника. Також заказник є єдиним на півдні України місцем гніздування орла-могильника — виду, занесеного до Червоної книги України.[2]
Полювання, збір лікарських рослин, грибів, заготівлі лісу (дров) заборонені.

Території природно-заповідного фонду у складі ЗК «Савранський ліс» ред.

 
Савранський ліс

Нерідко, заказника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий ЗК фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території заказника «Савранський ліс» входять такі об'єкти ПЗФ України:

  • Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення «Гайдамацька криниця» (див. нижче).
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Слюсарівський віковий дуб»

Гайдамацька криниця ред.

 
Гайдамацька криниця (2007 р.)

У Дідовому яру в «Савранському Лісі» розташована криниця, обладнана близько 1768 р. уманськими гайдамаками, що брали участь у повстанні 1768 року. З роками криниця зазнала руйнування, але була відроджена у 2005 р. силами місцевих жителів. Біля криниці росте великий дуб, вік якого перевищує вік криниці. На поляні біля криниці вкопано столи на понад 100 людей. У цьому місці регулярно зустрічаються члени козацького товариства, проводяться шкільні екскурсії.

З 1972 р. Гайдамацька криниця є гідрологічною пам'яткою природи.

Примітки ред.

  1. Наявність землевпорядної документації з установлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду Одеської області. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 12 січня 2011.
  2. Постанова Ради Міністрів України від 28.10.74 р. № 500

Посилання ред.

Див. також ред.