Ретапамулін

антибіотик групи плевромутилінів

Ретапамулін — напівсинтетичний антибіотик, що є похідним плевромутиліну (продукту ферментації грибка Clitopilus passeckerianus[1]), для місцевого застосування[1]. Ретапамулін розроблений компанією «GlaxoSmithKline» та отримав схвалення FDA у квітні 2007 року, а у травні 2007 року — Європейським агентством із лікарських засобів.[2]

Ретапамулін
Систематизована назва за IUPAC
(3aS,4R,5S,6S,8R,9R,9aR,10R)-6-ethenyl-
5-hydroxy-4,6,9,10-tetramethyl-1-oxodecahydro-
3a,9-propano-3aH-cyclopenta[8]annulen-8-yl
{[(1R,3s,5S)-8-methyl-8-azabicyclo[3.2.1]oct-3-yl]
sulfanyl}acetate
Класифікація
ATC-код D06AX13
PubChem 6918462
CAS 224452-66-8
DrugBank DB01256
Хімічна структура
Формула C30H47NO4S 
Мол. маса 517,77 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність низька
Метаболізм Печінка, CYP3A4-опосередковано
Період напіввиведення НД
Екскреція НД
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата АЛЬТАРГО™,
«Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед»,Велика Британія
UA/10016/01/01
03.11.2009-03/11/2014

Фармакологічні властивості ред.

Ретапамулін — напівсинтетичний антибіотик із групи плевромутилінів. Препарат діє бактеріостатично. Механізм дії ретапамуліну полягає у блокуванні синтезу білка[1] шляхом зв'язування з 50S субодиницею бактеріальних рибосом одночасно у трьох місцях — P-ділянці, L3-ділянці та пептидилтрансферазному центрі, що забезпечує зменшення імовірності розвитку резистентності у мікроорганізмів, яка обумовлена виробленням бактеріями спеціальних механізмів генетичної та метаболічної компенсації до деяких механізмів пригнічення їх життєдіяльності.[3] До препарату чутливі переважно грампозитивні бактерії — стафілококи та стрептококи[4] , in vitro ретапамулін ефективний також до пептостептококів, пропіонобактерій, Prevotella spp., Fusobacterium spp. та Porphyromonas spp.[3] Ретапамулін застосовується виключно місцево. При нанесенні на шкіру системна абсорбція препарату мінімальна. Встановлено, що ретапамулін на 94% зв'язується з білками плазми крові. Метаболізується препарат у печінці. Виведення ретапамуліну з організму не досліджене, не досліджено також проникнення препарату через плацентарний бар'єр і виділення в грудне молоко.

Показання до застосування ред.

Ретапамулін застосовується для лікування інфекцій шкіри, які спричинені чутливими до антибіотика збудниками — імпетиго, інфіковані травматичні пошкодження шкіри (порізи, садна, краї зашитої рани), вторинно інфіковані дерматози (пустульозний псоріаз, інфіковані атопічні та контактні дерматити).

Побічна дія ред.

При застосуванні ретапамуліну найчастішим побічним ефектом є подразнення та припікання у місці аплікації препарату,[1] що спостерігається у 1—1,3 % випадків.[3] Нечасто (0,1—1 %) спостерігаються також контактний дерматит, свербіж шкіри, еритема шкіри,[1] біль у місці застосування препарату; із невідомою частотою при застосуванні ретапамуліну зареєстровано також набряк Квінке та інші алергічні реакції.[1][5]

Протипокази ред.

Ретапамулін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату[1] та дітям до 9 місяців. Ретапамулін не рекомендований до застосування при вагітності та годуванні грудьми.

Форми випуску ред.

Ретапамулін випускається у вигляді 1% мазі у тюбиках по 5 та 15 г.

Синоніми ред.

Retapamulina, АЛЬТАРГО (ALTARGO), Altabax

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж РЕТАПАМУЛІН (RETAPAMULINUM) Опис активної речовини
  2. В США одобрено новое антибактериальное средство Altabax (2007) Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.)
  3. а б в Ретапамулин — первый представительотдельного класса топических антибиотиков: возможности и перспективы в дерматологии // Український журнал дерматології, венерології, косметології. № 3 (46). 2012. (рос.)
  4. Jones R, Fritsche T, Sader H, Ross J (2006). Activity of retapamulin (SB-275833), a novel pleuromutilin, against selected resistant gram-positive cocci. Antimicrob Agents Chemother. 50 (7): 2583—6. doi:10.1128/AAC.01432-05. PMC 1489758. PMID 16801451. (англ.)
  5. [1] [Архівовано 2014-12-20 у Wayback Machine.](рос.)

Література ред.

Джерела ред.