Резистентність (психологія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Резистентність.

Резисте́нтність — психологічний термін, який Зигмунд Фрейд первісно використовував, щоб позначити блокування пацієнтом спогадів зі свідомої пам'яті під час психоаналізу та загалом упродовж психотерапії.

Це було ключовим поняттям, оскільки для основного методу лікування Фрейда, розмовна терапія, необхідно зробити ці спогади доступними для свідомості пацієнта.

Пізніше Фрейд описав п'ять різних форм резистентності (опору). Вони стали асоціюватися з різними аналітичними структурами.

Пізніше ця первісна концепція Фрейда була розширена в сучасне поняття психологічного опору.

Див. також ред.

Джерела ред.

Енциклопедія психоаналізу (англ.)

Посилання ред.

Miller, W.R., Rollnick, S. (2002) Motivational Interviewing (2nd ed.). London: Guilford Press

Примітки ред.

Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.