Рак-мізантроп червоний
| Рак-мізантроп червоний | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Clibanarius erythropus (Latreille, 1818)[1] | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми[1] | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Рак-мізантроп червоний[2] (Clibanarius erythropus) — вид раків-самітників, що живуть у ефімерних водоймах і на субліторалі.[3] Поширений у Середземному, Чорному морі та у східній Атлантиці від Азорських островів до Бретані,[4] і на північ до Ла-Маншу.[3] Довжина карапаксу окремих особин може сягати 15 мм.[3]
Екологія ред.
Для схованки використовує черепашки гастропод різних видів, серед яких найчастіше Littorina striata, Mitra, Nassarius incrassatus і Stramonita haemastoma, які разом складають близько 85% всіх вивчених особин раків біля Азор;[5] у Середземному морі використовуються переважно черепашки Cerithium, Alvania montagui і Pisania maculosa.[6]
Як і інші раки-самітники, C. erythropus живиться органічними залишками, гнилими і свіжими макроводоростями та пов'язаною із ними фауною і флорою епіфітних водоростей, дрібними безхребетними і макроскопічними частини мертвих і живих тканин тварин.[4] Відомо, що С. erythropus віддають перевагу субстратам, де вони можуть вільно використовувати більшу площу, а серед черепашок молюсків віддають перевагу кулястим, ніж видовженим.[4]
Посилання ред.
- ↑ а б Türkay M. (2009). Clibanarius erythropus (Latreille, 1818). World Register of Marine Species. Процитовано вересень 2013.
- ↑ Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
- ↑ а б в E. Wilson (2005). A hermit crab — Clibanarius erythropus. Marine Life Information Network. Архів оригіналу за 28 жовтня 2007. Процитовано 12 вересня 2013.
- ↑ а б в Chiara Benvenuto, Gianfranco Sartoni and Francesca Gherardi (2003). Foraging behaviour of the hermit crab Clibanarius erythropus in a Mediterranean shore. Journal of the Marine Biological Association of the United Kingdom. 83 (3): 457—461. doi:10.1017/S0025315403007331h.
- ↑ Andrea Z. Botelho & Ana C. Costa (2000). Shell occupancy of the intertidal hermit crab Clibanarius erythropus (Decapoda, Diogenidae) on São Miguel (Azores). Hydrobiologia. 440 (1/3): 111—117. doi:10.1023/A:1004190220509.
- ↑ Chiara Benvenuto & Francesca Gherardi (2001). Population structure and shell use in the hermit crab, Clibanarius erythropus: a comparison between Mediterranean and Atlantic shores. Journal of the Marine Biological Association of the United Kingdom. 81 (1): 77—84. doi:10.1017/S0025315401003423.
Джерела ред.
- Michael Türkay (2009). Clibanarius erythropus (Latreille, 1818). World Register of Marine Species. Процитовано вересень 2013.
|
Це незавершена стаття з карцинології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |