Південна Італія
Південна Італія (італ. Mezzogiorno — Полудень) — один з п'яти економіко-географічних макрорегіонів Італії, який різко відрізняється від Північної Італії нижчим рівнем урбанізації, індустріалізації, економіко-соціального розвитку. Також Південна Італія має відмінності в демографічному, етнографічному й культурно-мовному плані. Південна Італія багато в чому продовжує уособлювати проблеми, пов'язані з розривом у економічному розвитку, який виник у 19-20 століттях між розвиненішими помірними і відсталішими тропічними широтами, навіть у межах однієї держави. Втім, Північну Італію від Південної відділяє свого роду буферна зона — цілий ряд регіонів змішаного і перехідного розвитку, що має назву Центральна Італія.
Географічні межі ред.
Традиційно до складу Південної Італії географічно включають південну половину Апеннінського півострова, а історично, політично й економічно — землі колишнього королівства обох Сицилій:
Ще два регіони — острів Сардинія, який раніше належав сім'ї Савоя, а також південну частину Лаціо також можна включити до складу Півдня Італії за географічним і культурним параметрами, хоча і з деякими застереженнями. При ліберальнішому трактуванні, багато регіонів центральної Італії, особливо сільські, багато в чому схожі з Південною Італією. Щобільше, Південь Італії з його типово середземноморською культурою багато в чому визначає ідентичність усієї країни та її образ, а також стереотипи у світі. Північна Італія набагато більше протистоїть півдню і центру разом узятим, хоча межі між ними досить умовні.
За статистикою NUTS Європейського Союзу поділено Італію на 5 макрорегіонів, а у Південній Італії виділено їх два: «Південь» (Sud) (материкова частина) та «Острови» (Isole). Регіон Абруццо економіко-географічно почали включати до Центральної Італії.
Дуалістична структура економіки Італії ред.
Причини відставання Півдня ред.
- історично обумовлений поділ
- використання Північною Італією у своїх цілях після об'єднання 1861 року
- економіка базована на латифундії
- аграрно виражений характер економіки
- без корисних копалин
- нерозвинені джерела енергії
- нерозвинена інфраструктура та система доріг
- неінтегрованість у європейський ринок
- виражена організована злочинність/Мафія, яка перешкоджає економічному росту.
Заходи проти дуалізму ред.
- Створення Cassa per il Mezzogiorno
- Управління інвестиціями та субсидіями
- Поліпшення / розширення інфраструктури
- Інвестиційні субсидії користуючись з державних коштів
- Мета: найкращі умови виробництва в сільському господарстві та промисловості.
Всі ці заходи можна розділити на 4 етапи:
- 1950 — 1956 — розбудова інфраструктури та фінансові сприяння.
- 1957 — 1964 — цільова індустріалізація, створення центрів індустрії
- 1965 — 1970 — планова індустріалізація. Сприяння малому та середньому підприємництву.
- 1971 — 1986 — фінансові сприяння Cassa per il Mezzogiorno Європейським фондом регіонального розвитку.
Однак ці заходи не досягли очікуваного результату.
У 1992 році припинила діяльність Cassa per il Mezzogiorno. Держава Італія починає програму підтримки всіх (не тільки півдня) економічно слабких регіонів. Особлива увага приділяється місцевій ініціативі (patti territoriali).
Див. також ред.
Джерела ред.
- Horst-Günter Wagner: Mezzogiorno. Reihe Problemräume Europas. Aulis, Köln 1991, ISBN 3-7614-1352-1