Петляков Володимир Михайлович
Володи́мир Миха́йлович Петляко́в (27 червня 1891 — 12 січня 1942) — радянський авіаконструктор. Жертва сталінського терору
| Петляков Володимир Михайлович | |
|---|---|
| Народився |
15 (27) червня 1891 Ростов-на-Дону, Ростовський округ, Область Війська Донського, Російська імперія |
| Помер |
12 січня 1942[1] (50 років) Казань, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР[1] |
| Поховання | Арський цвинтар |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | Q10497074, інженер, льотчик, конструктор |
| Alma mater | Московський державний технічний університет імені Баумана |
| Заклад | Petlyakovd |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Володимир Михайлович Петляков народився в селі Самбек (Область Війська Донського) в сім'ї чиновника. Після закінчення в Таганрозі восьмикласного технічного училища в 1911 році, зібрав 25 карбованців, поїхав у Москву вступати в Імператорське вище технічне училище. Він вступив на механічний факультет, але через матеріальні труднощі був вимушений перервати навчання. Після революції він зміг продовжити навчання і одночасно працювати лаборантом в аеродинамічній лабораторії при авіаційному розрахунково-випробувальному бюро.
У складі конструкторської групи А. М. Туполєва брав участь у розробках глісерів і аеросаней, а згодом і літаків КБ Туполєва. У 1925—1936 рр. Петляков очолював у КБ групу крила, що займалася проектуванням крил для літаків Туполєва. Досвід, здобутий в КБ Туполєва, дозволив Петлякову розробити літак ТБ-7 (АНТ-42) — Пе-8.
1937 року Петлякова було заарештовано за організацію «Російсько-фашистської партії», але, як і багато інших заарештованих авіаційних спеціалістів, він перебував в ув'язненні у спеціальному закритому КБ у Москві (ЦКБ-29). У цей час йому було дано завдання спроектувати висотний винищувач. Такий винищувач було спроектовано, та досвід радянсько-фінської війни показав, що в подібних винищувачах немає необхідності. Тоді Петлякову було доручено проектування пікіруючого бомбардувальника і він у найкоротші строки впорався із завданням. Л. П. Берія, який курирував у той час закриті КБ, обіцяв, що за успішне виконання завдань авіаконструкторів буде звільнено. І Петлякова було звільнено у 1940 році за успішну розробку нової машини. В 1941 році його було удостоєно Сталінської премії I ступеня.
Виробництво літаків, що дістали назву Пе-2, було налагоджено на Казанському авіаційному заводі. З початком німецько-радянської війни, багато робітників і інженерів було призвано на фронт, що негативно позначилося на якості виробництва літаків. На їх місце ставали підлітки та жінки і навіть було надіслано 100 робітників-узбеків, яких не взяли на фронт через незнання російської мови. У зв'язку з цим Петляков неодноразово звертався до вищого керівництва СРСР, в тому числі і особисто до Сталіна з проханням повернути з фронту всіх спеціалістів та робітників.
12 січня 1942 р. Петляков і його заступник вилетіли до Москви на двох нових літаках Пе-2 для зустрічі з вищим керівництвом країни з приводу повернення авіаційних фахівців з фронту. Політ проходив на малій висоті вздовж лінії залізниці Казань - Москва. Після того як, літаки пролетіли Сергач і міст через річку П'яну, літак у якому перебував Петляков, упав у полі біля села Мамешево і розбився. Весь екіпаж і Петляков загинули. Поховано В. М. Петлякова на Арському кладовищі в Казані.
Версії аварії ред.
- Погані погодні умови. Відкидається очевидцями падіння літака: за їхніми словами погода була морозна і ясна.
- Пожежа. Відкидається медекспертами: за їхніми даними окису вуглецю в організмі загиблих не виявлено.
- Відмова двигуна. З причини загоряння. Це найімовірніша версія, що літак перед падінням розвернуло вліво. Складність пілотування Пе-2 на малих швидкостях загальновідома і зумовлена застосуванням «швидкісного» профілю крила, бо спочатку це був висотний перехоплювач.
- Обстріл зенітників, які захищали міст через П'яну. Версія підтвердження не знайшла.
Відомі моделі літаків ред.
Нагороди ред.
- Сталінська премія I ступеня за 1941 рік.
- Орден Червоної Зірки
Пам'ять ред.
- Пам'ятник у місті Сергач.
- Пам'ятна дошка на місці загибелі Петлякова в полі біля села Мамешево Сергацького району Нижньогородської області.
- Пам'ятник у місті Таганрог.
- Таганрозький авіаційний коледж ім. В. М. Петлякова.
Література ред.
- Пономарев А. Н. Советские авиационные конструкторы [Архівовано 13 квітня 2011 у Wayback Machine.] — М.: Воениздат, 1990. ISBN 5-203-00668-7 (рос.)
Фільми ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Петляков Владимир Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Посилання ред.
- Загибель В. М. Петлякова [Архівовано 2 липня 2010 у Wayback Machine.]