Октоген

хімічна сполука


Октоген (1,3,5,7-тетранітро-1,3,5,7-тетраазациклооктáн, циклотетраметилентетранітрамін, HMX)  — вибухова речовина, біла кристалічна високоплавка речовина, що характеризується високою чутливістю до механічних впливів. Як термостійка ВР використовується в зарядах для перфорації глибоких нафтових свердловин, в термостійких капсулях-детонаторах, додаткових детонаторах, детонуючих шнурах.

Октоген
Ідентифікатори
Номер CAS 2691-41-0
Номер EINECS 220-260-0
ChEBI 33176
SMILES C1N(CN(CN(CN1[N+](=O)[O-])[N+](=O)[O-])[N+](=O)[O-])[N+](=O)[O-][1]
InChI InChI=1S/C4H8N8O8/c13-9(14)5-1-6(10(15)16)3-8(12(19)20)4-7(2-5)11(17)18/h1-4H2
Номер Бельштейна 361386
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Негігроскопічний. Майже не розчиняється у спиртах, бензолі, толуолі, ефірі, погано розчиняється у воді. Добре розчиняється в ацетоні, азотній та сірчаній кислотах. Вперше отриманий американськими вченими Г.Ф. Райтом і В.Є. Бахманом у 1941 р.[2]

Флегматизований октоген — окфол — складається з 96-97% октогену та 3-4% флегматизатора. Негігроскопічна сипуча речовина рожевого кольору. Не взаємодіє з латунню, алюмінієм, шелаковим та іншими лаками, лугом. Розчиняється в ацетоні. Застосовується у вигляді пресованих зарядів до боєприпасів осколкової та кумулятивної дії.

Властивості
Октоген Окфол
Густина 1,9 г/см³ 1,78 г/см³
Температура плавлення 276 ºС
Температура спалахування 291 ºС 278 ºС
Температура вибуху 3380 ºС
Швидкість детонації 9090 м/с 8700 м/с
Тротиловий еквівалент 1,7 1,25
Фугасність 460 см³ 450 см³
Бризантність за Гесом 24 мм 23 мм
Чутливість до удару за стандартною пробою 84% 24%
Чутливість до тертя з піском 260 кгс/см² 1250 кгс/см²
Чутливість до тертя без піску 1860 кгс/см² 3000 кгс/см²

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Octogen
  2. О.О.Швець, Ю.О.Фтемов, Р.Л.Колос. I // Вибухова справа. Основи ведення підривних робіт: Навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 40—41. — 352 с.

Література ред.